fbpx
життєві історії
Дала мамі грошей на поїздку до санаторію у Трускавець, а чоловік обурюється – ми ж на іпотеку відкладаємо. Взяла я їх дійсно із накопичень, які ми робимо на іпотеку, але мама ростила мене одна, а зараз їй необхідний відпочинок. Так і не дійшли ми поки що розуміння, а путівку я вже мамі купила

Мій чоловікВадим  влаштував бурю у склянці через те, що я посміла моїй мамі дати грошей на відпочинок. Взяла я їх із накопичень, які ми робимо на іпотеку.

У нас із чоловіком немає спадкових квартир, тому питанням житла доводиться займатися самостійно. А який тут вихід? Лише іпотека. Ось на неї ми і збираємо. Домовилися, що дітками покищо обзаводитися будемо, ось купимо квартиру, подивимося на фінансову ситуацію, і там уже вирішимо.

Збираємо ми вже два роки, але хочеться накопичити максимально багато, аби щомісячний платіж був не захмарним і посильним для нас. Поки що нам з натяжкою вистачить на перший внесок на однушку. Але ж сенс її брати, якщо ми плануємо дітей? Треба одразу мінімум двокімнатну квартиру купувати.

Батьки нам допомагати не можуть. У чоловіка тато не працюючої категорії, а мати на пенсії. Моя мама поки що працює, але вона зараз оплачує навчання моєї молодшої сестри Ганни. Грошей у сім’ї впритул. Але ми з Вадиком не особливо й розраховуємо на чиюсь допомогу, зрештою, ми самі працюємо.

Але й допомагати батькам у нас немає можливості. Вони й не просять, справляються самі. Тому в цьому питанні зберігається певний паритет.

Все йшло мирно досі. Доки я не дала мамі грошей на відпочинок у Трускавці перед новим роком, бо мама останнім часом щось заслабла.

Місяць тому мамі сказали, що треба відпочити, водички мінеральної попити. Я вирішила мамі допомогти, адже вона ростила нас з сестрою сама.

Мама і не хотіла брати у мене гроші, знаючи нашу фінансову ситуацію.

Зрештою, я змогла маму вмовити. Вона сказала, що по можливості мені гроші повертатиме. На тому й вирішили.

Вадиму я про це не говорила, щоб не зчиняти зайвих суперечок. Він дізнався про це сам. Почав перераховувати заощадження та знайшов нестачу. Почалося з’ясування. Я намагалася пояснити, що така ситуація, але чоловіка не влаштувало пояснення.

Вадим фиркнув і заявив, що грошей у моєї мами немає ніколи, віддаватиме по сто гривень до кінця віку.

– Ось у мене батьки вже на пенсії, але з нас жодної копійки не вимагають. А твоя мати ще працює, між іншим!

– Так вона не просила, я сама запропонувала. Їй необхідно поїхати відпочити, ти це розумієш?

Чоловік не розумів. І не хотів розуміти. Я ось впевнена, що якби така виникла потреба у його батьків, він би теж допоміг, не замислюючись. А я б слова не сказала, я впевнена. Тим більше, що ці гроші нам особливо погоди не роблять. Нам все одно ще збирати і збирати. А на той момент мама гроші вже віддасть.

Так і не дійшли ми поки що розуміння, а путівку я вже мамі купила. Я почала замислюватися, чи варто взагалі брати іпотеку з людиною, для якої здоров’я моєї мами взагалі нічого не означає? Може варто поділити гроші і розійтися, доки не пізно? Вадим показав себе не з кращого боку, я від нього такого не очікувала і не знаю, чого ще можна від нього чекати, чи можу на нього покладатися у життєвих випробуваннях.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com