Дали ми якось моїй мамі ключі від воріт і дому, поки їздили на море. Собачку підгодувати, рибок. А після відпустки самі якось посоромилися забрати, а мама не повертала. Іноді вона ними користувалася, приходила, коли ми вдома, в будь-який час, відкривала своїм ключем. Іноді дзвонила, попереджала, що зайде. Іноді ні.
І ось ситуація, яка поклала цьому край. Уявіть собі картину, ми з чоловіком, молода пара, ввечері (не пізно) вирішили так би мовити, “побешкетувати”. В процесі чуємо, як відкриваються ворота хвіртки, хтось швидким кроком мчить до вхідних дверей, стукає по вікнах. Ми природно перелякані, швидко одягаємося, чуємо, як відкривається вхідні двері і залітає мама. Весь цей процес тривав не більше хвилини, і супроводжувався грубими проханнями мого чоловіка забрати у тещі ключі.
У підсумку, одягнутися ми встигли, але і мама встигла все почути. Жбурнути в нас ключами, образиться і піти. Після цього в телефонному режимі скандал тривав ще дня три. З горем навпіл ситуацію зам’яли, але осад залишився надовго.
Чи варто говорити, що така тісна спорідненість з ключами псує відносини в родині. В принципі, ключі ніби повинні і бути у інших членів сім’ї, але користуватися ними потрібно тільки в крайніх випадках.
Як вважаєте?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook