fbpx

Данилко весь день капризував, тому я була ніби лимон вичавлена. Ближче вечора додому прийшов Роман, і став заколисувати сина. Я надіялась, що не зімкнувши ока днем, він всю ніч проспить, але куди там. Нічка була ще гірша. Ми всі, разом з бабусею, носилися по хаті, і що тільки не робили. Десь година друга ночі була, як пролунав у двері дзвінок. Я злякалася, але відкрила

Данилко весь день капризував, тому я була ніби лимон вичавлена. Ближче вечора додому прийшов Роман, і став заколисувати сина. Я надіялась, що не зімкнувши ока днем, він всю ніч проспить, але куди там. Нічка була ще гірша. Ми всі, разом з бабусею, носилися по хаті, і що тільки не робили. Десь година друга ночі була, як пролунав у двері дзвінок. Я злякалася, але відкрила.

Кілька днів тому я бачилася зі своєю подружкою. Синові Юлі півтора року, як і моєму. І якраз зараз у них стали прорізуватися самі болючі зуби – трійки.

І ось він став погано спати ночами. Звичайно, ніхто з них не спить теж. Уже вимоталися і втомилися. На обличчі не відображаються жодні емоції, синці під очима, позіхає. Виглядає, як вичавлений лимон. Тільки це ще не найгірше. Зовнішність – можна поправити. А ось на вихідних у них там дійсно було весело. Навіть я здивована.

– Протягом всього дня Данилко поводився неспокійно, відмовлявся спати, їсти, грати. Я думала, що він за день вимотається і до ночі засне. Тільки все виявилося набагато гірше.

Данилко вирішив далі не спати. Він плакав, причому так несамовито, наче йому щось роблять. І ніщо не могло допомогти його вгамувати. І ліки давали, і мазали ясна, і гризуни намагалися всунути. Чоловік носив його на руках, заколисував, телевізор включали.

О другій годині ночі телефонують в двері. Я питаю, хто там. Відповідають: “Поліція! Відкривайте!”. Я з переляку відкриваю двері – раптом у когось щось сталося. Як з’ясувалося, це до нас.

Сусіди вирішили викликати поліцію, так як дитина гучно плакала і не давала їм спати. Так що Юлі і чоловіку навіть штраф виписали. Адже вони не дотримуються тиші в нічний час.

Я так обурена, що до сьогодні не можу заспокоїтися. Я б не знаю, що з ними робила. Таке відчуття, що ці люди ніколи батьками не були, і дітей не мали.

Звичайно ж, вони не знають напевно, від кого пролунала “скарга”. Можуть лише здогадуватися, тільки це не точно. Немає ніяких гарантій. Та й лаятися ні з ким не хочеться – з’їжджати ж вони не планують.

Так що тепер я ще й сусідів стала боятися. Як тільки дитина заскиглить, то я відразу ж лину до неї і заспокоюю. Не завжди допомагає. Так що я занепокоєна.

Дуже надіюсь що мої сусіди такого не зроблять.

А що видумаєте з цього приводу?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page