fbpx

Дарчу бабуся Маруся писати не хоче, іроди ви всі, говорить. У серпні в’їжджає 54-річний син бабусі, наш дядько. Ось просто засів в залі і все. Квартира трикімнатна. Потім він привів свою жінку. Поставив двері. Бабуся нас запевнила, що це ненадовго. До слова, що у дядька, що у його дружини є по квартирі. Але вони великодушно залишили їх дітям своїм. І сидять тепер тут. Ми з сашком – до свекрухи. Нам по 29 років, ми гроші вклали, в кредиті по вуха

Нам з чоловіком  Сашком по 29 років, живемо в квартирі його бабусі. Коли ми до неї переїжджали, нам сказали, що живіть, обживайтеся, доглядайте бабусю і не обманюйте стареньку і буде вам щастя. Не питання.

З бабусею Марусею все чудово. Затіяли ремонт і вклали гарну таку суму в квартиру, кредит досі виплачуємо. І

Тут у серпні в’їжджає 54-річний син бабусі, наш дядько. Ось просто засів в залі і все. Квартира трикімнатна. Потім він привів свою жінку. Поставив двері. Бабуся нас запевнила, що це ненадовго. До слова, що у дядька, що у його дружини є по квартирі. Але вони великодушно залишили їх дітям своїм. І сидять тепер тут. Ми з сашком – до свекрухи.

Намагалися ми вирішити питання через маму сашка, бабуся – в отказ: “Це мій син, куди я його вижену?”. Сама бабуся маруся прикидається сніжинкою: “А що я, що ви від мене хочете, я нічого зробити не можу, вони вам заважають чи що?”

Безпосередньо до дядька Бориса звертаємося – він робить з себе наївну овечку, яка не розуміє, в чому справа. Жінка його взагалі міль, з якої говорити марно.

Звичайно, я говорила Сашку слати їх всіх лісом і піти на орендовану. Але тоді, каже чоловік, дядько тут засяде і все. А так нібито у них є сто років тому написаний заповіт, по якому квартира буде наша, але хто ж знає, чи правильно воно там все оформлене. Дарчу бабуся писати не хоче, іроди ви всі, говорить.

А ми ще дитинку хотіли. А куди тепер? У комунальну квартиру? На орендованій фінансово не потягнемо. І шкода грошей, які ми вже вклали в цю квартиру. Чекати, поки, прости Господи, доведеться ділити таки спадок, можна ще років 20, бабуся Маруся ще ого-го. І нехай бабуся живе якомога довше і взагалі… Я не хочу виглядати злюкою, якій лише б квартиру.

Але ж нам сказали “Живіть, вкладайте, тут тільки ви”, а потім просто ось так поступили з нами. З бабусею проблем у нас ніколи не було. А тепер в квартирі прохідний двір, не можливо жити. До них же ще діти приїздять, вони їх тут зустрічають-годують-спати вкладають… Туртожиток, словом.

Ось і як нам з Сашком тепер бути? У мене батьків немає, я з дитбудинку, а то б я давно до своїх звернулася, але зі своїх у мене лише Сашко.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page