fbpx

– Давай, як і всі, відгуляємо шикарне весілля. Нічого, трохи заліземо в кредити, а може, як пощастить, то рідня допоможе, – говорив Володя. Я довго над цим думала. І поговоривши з майбутнім чоловіком, все ж прийняла найкраще рішення. Тепер в нас кожного року таке святкування річниці, і медовий місяць біля – свекрухи

– Давай, як і всі, відгуляємо шикарне весілля. Нічого, трохи заліземо в кредити, а може, як пощастить, то рідня допоможе, – говорив Володя. Я довго над цим думала. І поговоривши з майбутнім чоловіком, все ж прийняла найкраще рішення. Тепер в нас кожного року таке святкування річниці, і медовий місяць біля – свекрухи

Я не знаю як молоді люди, не маючи де жити наважуються на шикарне весілля за гроші в кредит, чи позичені.

Нам з Володимиром було по двадцять вісім років. Двоє працевлаштовані, у кожного по своїй автівці. За оренду квартиру платили п’ятдесят на п’ятдесят. Копили на весілля і іпотеку.

Хотілося, щоб як у всіх: біла сукня і лімузин, голуби і тамада, гості та ресторан. А на наступний день – куди подалі від задушливого міста, в країну моєї мрії, в Таїланд. Щоб тільки я і Володя.

На все вистачало: на білу сукню, на арку з живих квітів, на весільну подорож, на початковий внесок за квартиру. Але при плануванні витрат на всю цю справу прийшла вона – ропуха. Здоровенна, безкомпромісна, що заважає спати ночами не дає.

У снах, навіяних жабою, гості на банкеті їли не делікатеси, а гроші. Давилися, але їли. Рідні чекали запрошень. Друзі потирали руки в передчутті гарної гулянки. Колеги ділилися досвідом і радили знайомих фотографів, операторів та візажистів. А жаба все тиснула і тиснула, таки, зараза, домігшись свого.

Замість біганини в пошуках костюма і сукні ми виставили на продаж обидві автівки. Замість підбору ресторану ми “перелопатили” ринок нерухомості на предмет покупки квартири. А замість покупки квитків в Таїланд Володя домовлявся зі своєю мамою про наш візит до неї в село.

Вранці, відразу після розписки в РАЦСі, ми побігли дивитися квартиру, яку потім купили. Маленьку, однокімнатну, на околиці міста, зате без розстрочок, кредитів і поручителів. Медовий місяць пройшов напрочуд чудово: свекруха зустріла нас хлібом-сіллю, виділила кімнату, домовилася з сусідом про оренду човна, приготувала нам вудки…!

Так вона навіть лебедів з рушників скрутила! Уявляєте?

Сільське повітря, сонечко, ягідки, море квітів, мінімум людей… І мама Володі, яка втекла від нас до подружки на тиждень, щоб ми змогли побути удвох.

– Ви у себе вдома: мій дім – ваш дім. Не соромтесь. Щось знадобиться – телефонуйте. Або заходьте, я в п’ятнадцятому будинку буду.

Ми з Мишком носилися по полях, ловили метеликів, купалися в чому на світ з’явилися, пірнали з човна, парилися в лазні, годували одне одного суницею.

Це було чарівно. Таїланд і поруч не стояв. Як випливає відпочивши і віддячивши Вілодину маму, ми повернулися в суворі робочі будні, суміщені з приємними клопотами: покупкою квартири і невеликим ремонтом.

Далі все якось закрутилося: незапланована вагітність, декрет, іпотека на трикімнатну квартиру, знову ремонт. І щорічний медовий місяць. Так-так, там, в селі у свекрухи.

У Таїланді ми все-таки побували. Один раз. І вже на другий день обидва занили, що хочеться в село. Володіна мама раз на рік приїжджає в місто до онучки, а ми збігаємо в її затишний будиночок. Нас завжди чекає повний холодильник смакоти, на кухонному столі – ваза з букетиком польових квітів, солодкі пиріжки.

Свекруха в обіді не залишається: до її приїзду ми замовляємо роли, любить вона цю справу, купуємо піну для ванни спеціально для неї, залишаємо гроші на прогулянки по магазинах за обновками. Назовсім б до себе свекруху забрали, але вона не хоче. Не подобається їй галасливе місто, звикла людина до тиші. Нас до себе жити зазиває. З радістю б, але роботи там немає зовсім.

Нещодавно подруга сказала, що нам з Володею зайнятися нічим: – Я б в Тай зганяла, на вашому місці. Як взагалі може подобається проводити час в селі? Ще й у свекрухи? Робити вам нема чого.

Сперечатися з подругою не стала. У кожної людини свій дзен. Часто на просторах інтернету можна зустріти картинки на тему “очікування і реальність”. Найчастіше вони іронічні, що висміюють не виправдали очікувань. А нам з Володею пощастило: реальність перевершила всі очікування. Ні на які закордони не проміняємо сільський будиночок свекрухи і наш щорічний медовий місяць.

Фото ілюстративне – zawojka

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page