Декілька місяців тому мій свекор з барського плеча дав Роману дві тисячі. – Ми вирішили, що будемо хоч комуналку оплачувати. – Чесно, якби це на мене, я б цю “подачку” не взяла, опалення взимку дорожче виходить, а тут ще й світло, газ, вода. Якби ж я знала, що їх переїзд мені так дорого обійдеться, я б сто разів перед тим подумала
Ми з чоловіком вже дев’ять років, як живемо в Києві. Переїхали з Донецька, самі розумієте чому.
Минулого року в кінці квітня ми з чоловіком наполягли, щоб його батьки, мої свекри, також виїхали з цієї території. Вони жили на території України, але зона одна з найважчих.
Коли свекри таки наважились на переїзд, (я на той час була з сином в родичів у Львові), то Роман з мамою і татом став жити в нашій квартирі, яку ми вже орендуємо всі ці 9 років.
На початку вересня, коли стало відомо, що наша школа обладнана сховищем для дітей і буде навчання, ми повернулися з сином до Києва.
Квартира, в якій ми жили, двокімнатна, але все рівно, жити разом – не вихід.
Ми поговорили з чоловіком, і вирішили, що будемо шукати іншу квартиру, а цю залишимо батькам, бо хто знає, скільки часу все це ще триватиме.
Я як думала, ми з’їжджаємо, і за цю стару квартиру будуть платити свекри. Ага! Це я так думала, а вийшло, що платимо ми вже який місяць за обидві квартири. А це, на хвилиночку, не маленька сума!
Два місяці тому, я навіть не знаю, що це таке сталося, але свекор з барського плеча “всунув” Роману дві тисячі гривень і сказав, що вони будуть за комунальні самі платити, оскільки їм не зручно.
Їх квартира тільки дві тисячі опалення тягнула, я вже мовчу за воду, газ і тому подібне.
Я їм нічого не кажу, але в середині я закипаю, якщо чесно.
Вони, наскільки я знаю, отримують якісь гроші від держави, дві пенсії і постійно літають навіть на інший берег Києва, щоб отримати якусь гуманітарну допомогу. Вони не пропускають нічого безкоштовного.
Також не скажу, що вони сильно відмовляють собі у продуктах харчування. Я такого в своєму холодильнику не маю, що знаходиться в них.
Я б хотіла почути вашу думку, дорогі читачі. Чи справді ми маємо мовчати і оплачувати й надалі їх квартиру?
Це ж може все затягнутися. Я, звісно, хочу, щоб Перемога була чимшвидше, але ніхто й не гарантує того факту, що їх містечко не зачепить, і все там буде добре!
Автор – Наталя У
Передрук – заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
