Декілька тижнів тому у свекрухи був ювілей. Запрошені були і мої батьки. Коли дійшло до тосту свахи свасі, моя мама підняла бокал і побажала іменинниці ще онука, оскільки онучку вона вже має. – Мені поки хватає. А діти, якщо голову мають, то такого необдуманого вчинку робити не будуть. Свахо, ви тільки гляньте, що робиться в Україні і світі. Моя Катруся вже мусить дитя ростити, а в них є вибір почекати до кращих часів. – Моя мама за відповіддю в кишеню не лізла

Мої батьки кажуть не зважати на свекруху, що такого світ не бачив, що ми повинні фінансово допомагати її дочці, бо та сама виховує дитину.

Ми з чоловіком стали на рушничок щастя за пів року до повномасштабного вторгнення.

У Валери є рідна сестра Катя.

Буквально за пару місяців після нашого весілля Катерина розлучилася зі своїм чоловіком. Жила вона в невістках, тому забрала однорічну доньку і повернулася до своєї мами, в якої трикімнатна квартира і живе вона одна, оскільки чоловіка вже на цьому світі не має.

Ми з чоловіком живемо в квартирі яку мені допомогли купити мої батьки. Ми двоє працюємо.

І ось власне після весілля ми задумалися про дитинку, але про це дізналася свекруха, і попросила нас не спішити.

– Ви ж бачите, що Катя тепер у мене живе? Моєї пенсії на них двох не хватить. Ти, Валера, повинен забезпечувати свою сестру і племінницю.

Щоб ви розуміла, свекруха просто заборонила нам і думали про дитинку.

А потім почалось повномасштабне вторгнення. Ми і самі зрозуміли, що зараз не до цього. Мало того, що Каті з дитиною потрібно допомагати, так ще й донатити та пришвидшувати нашу Перемогу.

Весь рік ми купляли для Каті та Улянки все необхідне.

Починаючи з підгузок, закінчуючи шкарпетками та кашею.

І ось пів року тому я все ж поговорила з Валерою, і сказала, що годі з нас вже чужих дітей годувати, треба про своїх думати.

Якби Катя хоч старалася якусь копійку заробити, зараз стільки можливостей є, але вона не хоче, їй так зручно, з одного боку мама дасть якусь копійку, з іншого брат. То для чого щось думати…

Моя мама давно каже, щоб ми не йшли на поводу у свекрухи. Я то її розумію, а ось мій Валера досі не може змиритися з тим, що ми не будемо допомагати його сестрі.

Декілька тижнів тому у свекрухи був ювілей. Запрошені були і мої батьки. Коли дійшло до тосту свахи свасі, моя мама підняла бокал і побажала іменинниці ще онука, оскільки онучку вона вже має.

Катерина в той час скривилася, наче здобний бублик, а свекруха моя в кишеню за відповіддю не лізла.

– Мені поки онучки хватає. А діти, якщо голову мають, то такого необдуманого вчинку робити не будуть. Свахо, ви тільки гляньте, що робиться. Моя Катруся вже мусить дитя ростити, а в них є вибір почекати до кращих часів.

Моя мама їм прямо відповіла.

– Та ваша Катруся має свою голову на плечах. До того ж, в дитини є батько. Не чіпайте дітей. Їм вже про своїх думати, а не чужих годувати.

Читайте також: Я залишила чотирирічного сина на бабусю і поїхала до Польщі шукати кращого життя. І ви знаєте, в мене це вийшло, оскільки саме там я познайомилася з Петром. На даний час я чекаю від нього дитину. І тепер я в роздумах, забирати Артема до себе, чи нехай і дальше живе з бабусею. В селі в нього школа, друзі. Петро каже, що дитина повинна жити з мамою, але щось мені підказує, що з двома я не справлюся

Обстановка була дуже напружена. Ми ледь торта дочекалися і роз’їхалися всі по домам.

І ось тиждень тому ми з чоловіком дізнатися, що чекаємо дитину.

Поки свекрусі говорити не будемо… порадіємо мовчки!

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page