День народження Кирила цього року випав на вихідний день. Я прокинулась о шостій ранку, привела себе в порядок, і помчала, щоб першою привітати іменинника. Моєму здивуванню не було меж. Двері його квартири відкрила Юля. Виявилось, я не перша. З того моменту почалось найцікавіше, хоча тепер жалію за цей вчинок
Якщо не хочете залишитися і без чоловіка і без подруги не робіть, так як зробила я.
Все почалося з невинного флірту. У нас в офісі з’явився новий співробітник: красивий і веселий Кирило. Про таких кажуть “душа компанії”. Я на той момент вже розлучилася зі своїм хлопцем. Ми почали спілкуватися з ним. Потім я помітила, що моя найкраща подруга теж поклала око на новенького.
Вирішивши розставити всі крапки над “і” я запитала у неї, які вона має плани на цього чоловіка. Але подруга відповіла, що він її цікавить лише як друг. Заспокоївшись, я почала зустрічатися зі своїм колегою. Ми проводили разом вечори і ночі. Але з’їжджатися не поспішали.
Під час посиденьок з Юлею я дізналася, що у неї теж роман. Тільки ось хто щасливчик мені дізнатися так і не вдалося.
Коли настав день народження Кирила, я вирішила зробити йому сюрприз. Рано вранці прийшла до нього і постукала в двері. Мені хотілося першою особисто його привітати. Але я запізнилася, тому що двері мені відкрила моя подруга Юля. Ось тоді-то я все і зрозуміла. І чому ми не живемо разом і хто коханець моєї подруги. Я не знала, як бути в такій ситуації і просто пішла.
Ми зустрілися всі разом в офісі. Кирило запропонував нам все обговорити спокійно без істерик. Виявилося, що йому подобаємося ми обидві і вибрати одну йому дуже складно. Ось тоді-то ми і зробили велику помилку: замість того, щоб піти від нього, ми почали за нього змагатися. Я намагалася виглядати інакше: змінила одяг і зачіску. Те, що повинно бути любов’ю і гармонією стало змаганням, і призом виявився чоловік. Щоночі, коли він був не зі мною, я переживала, що він проводить час з Юлею. Коли ж ми ночували разом, я раділа і відчувала себе переможницею.
Ми перестали спілкуватися з подругою, за спиною я тихо обговорювала її світле волосся і бездоганну фігуру. Я і не помітила, як в гонитві за перемогою втратила себе.
Через пів року такого життя Кирило пішов до секретаря нашого офісу. Він втомився бути втішним призом і знайшов собі новий об’єкт обожнювання. Тільки тоді я зрозуміла, що не так вже сильно і люблю його і, навпаки, з його відходом мені стало легше дихати. Ось тільки прикро і порожньо стало, що через нього я втратила кращу подругу.
Тепер кожен день я бачу її на роботі, але підійти і поговорити мені не дозволяє гордість і сором.
Не знаю, як дивитися їй в очі. Але знаю те, що дуже за нею нудьгую і хочу її повернути. Ось тільки як це зробити, і чи хоче цього сама Юля?
Фото ілюстративне – freepik
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook