Держава мене завжди підтримає – ось як тут жити. Мене покидало Європою, але залишитися поки що вирішила саме у Швеції.
У Швеції все дуже передбачуване в плані кар’єри та бізнесу, а люди завжди дотримуються правил. 40% мого доходу йдуть на податки, але я не проти, бо вже пів року комфортно почуваюся в цій країні. Я можу не збирати гроші на чорний день, бо впевнена: якщо зі мною щось трапиться, держава мене завжди підтримає.
Система податків дуже прозора: я багато плачу, але я знаю, як мої гроші розподіляються.
Люди тут не так багато працюють, а ще вони часто відпочивають. Влітку більшість компаній переходить на легкий графік роботи, але у вересні починається сезон, коли люди поринають у справи з головою.
У Швеції багато думають про екологію. Компанії прагнуть розвивати чисте виробництво, і навіть на побутовому рівні люди намагаються якнайменше забруднювати планету.
Приїжджі кажуть, що у Швеції дуже багато людей з особливами потребами – але це лише тому, що вони на очах. У нас їх чи стільки ж, чи ще більше, але вони не включені в суспільство. Тут є спеціальна програма: держава платить молодим людям, які доглядають людей з обмеженими можливостями. Я знаю багатьох, хто брали участь у цій програмі та ставали друзями зі своїми підопічними. Взагалі людей з особливостями тут дуже поважають, про них дбають.
Незважаючи на високі ціни, у Швеції я витрачаю менше грошей, ніж в Україні. Я практично не купую одяг і всякі надмірності – переважно все йде на їжу. Є відчуття, що в нашій культурі закладено ідею витрачати багато грошей на непотрібні речі.
Якщо людина хоче заробляти багато грошей, вона повинна або пропрацювати в компанії років десять, або працювати на себе. За моїми спостереженнями, чим більша компанія, тим менше вона балує своїх співробітників.
У 20–30 років тут заробляють від 20 до 30 тисяч крон. Цікаво, що тут завжди називають повну зарплатню із податками. Тобто якщо кандидату на якусь посаду сказали, що він зароблятиме 40 тисяч крон, насправді це означає, що чистими отримуватиме він тисяч 25.
Шведи переживають менше, ніж ми, коли закінчують навчання та починають шукати роботу. Ще півроку після закінчення навчального закладу держава платить їм стипендію, хоч вчитися вже не треба. Вони можуть щось створювати, братисмя за свої ідеї й проєкти, не поспішаючи розпочинати кар’єру. Дуже популярна технічна освіта. Тут висока концентрація програмістів, інженерів, а також архітекторів, дизайнерів та вчених.
У Швеції є безліч речей, з яких не можна жартувати. З одного боку, тут люди відкриті всьому новому, а з іншого — поводяться дуже акуратно. Тут важко підловити людину на сміливому висловлюванні.
Ще 50 років тому Швеція була однорідним суспільством, тобто інші національності з’явилися тут порівняно недавно. Старому поколінню від цього, а також від того, як швидко помінявся уклад, дещо не по собі.
Тут скромність і політкоректність понад усе. Тут однозначно панує гендерна рівність, і я сказала би, що на жінках у цій країні лежить навіть більше відповідальності. Можу сміливо заявити, що сьогодні Швецією керують жінки.
Якось я притримала двері літній жінці, а вона сказала: «Я можу це зробити сама». Я зробила це автоматично і, певне, образила її таким жестом. Але насправді щирий порив допомогти тут завжди вітається.
Звичайно, у шведській толерантності дуже багато плюсів, але є деякі мінуси. Наприклад, люди часто приховують свою думку, бояться говорити про проблеми. Існує тренінгів, присвячених відкритості.
За цей час я лише двічі знайомилася з сусідами. Першого разу я спілкувалася з ними під час суботника. Суботники проводяться двічі на рік: усі збираються та проводять прибирання у будівлі. Ти можеш заплатити і не ходити туди, але тоді тебе перестануть шанувати. Вдруге я зіткнулася з сусідами у листуванні – одержала анонімний лист від них зі скаргами на гучну музику, яка грала в мене.
Є цікавий документальний фільм «Шведська теорія кохання». Його зняв режисер з італо-шведським корінням. Він зазначив, що в Італії дуже згуртовані сім’ї та родичі підтримують одне одного все життя.
А у Швеції, як тільки дитина залишає сім’ю, сімейні зв’язки значно слабшають. Більшість пенсіонерів живуть самі. Я сказала б, що сімейні цінності для шведів не важливі так, як для українців.
Є якийсь стандарт, якого всі дотримуються. У певному віці ти маєш відучитися, почати працювати, знайти партнера. Більшість людей живуть за суворим шаблоном, а людям, які вибиваються, у Швеції дуже складно, на них лягає велике соціальне навантаження.
У стосунках теж багато шаблонів: до 25 років хлопець і дівчина, живучи в різних квартирах, починають зустрічатися, потім вони з’їжджаються, потім протягом двох років заводять дитину, а далі вже, можливо, одружуються. Громадянські шлюби поширені, а у стосунках дуже важлива незалежність.
У Стокгольмі важко знайти житло – мені здається, це пов’язано саме з тим, що багато хто живе сам. Знаю пари, які років із десять зустрічаються, але не живуть разом.
Шведи дуже правильні, систематизовані і… нудні. Вони дуже рідко ухвалюють якісь спонтанні рішення.
Наприклад, сьогодні я йду вечеряти із друзями, і ми планували цю зустріч приблизно два місяці. Шведу навряд чи можна сказати: «Давай зустрінемося за годину».
Наша людина завжди має власну думку з будь-якого питання. У Швеції люди часто тримають свою думку при собі. Коли вони зустрічаються серед друзів, вони зазвичай щось п’ють і говорять про роботу.
При хорошій нагоді з радістю повернуся в Україну і житиму між країнами, бо люблю обидві.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
