Десь у всіх чоловіки, як чоловіки, до військкомату біжать, а мій Іван ніби з глузду з’їхав, знайшов собі нову “любов”. В той вечір, як він мені про все зізнався, ми сіли за “круглий” стіл переговорів. Не знаю, правильно я чиню, чи ні, але саме так підказує мені моє серце!
Знаю, що багато хто це не приймає, але так само знаю, що хтось із цим живе багато років. Мені дуже важко!
Я виховувалась у сім’ї, де цінують любов і повагу. У чоловіка закохалася з першого погляду, хоч усі подруги та друзі (навіть його) казали, що Іван мені не пара. У нас було все в житті, і безгрошів’я, і друзі відвернулися, ми через все разом пройшли. Разом 12 років, є синочок та дві донечки.
З доньками з декрету в декрет, а до третьої дитини я була не готова морально. Іван перебував у складному становищі, бізнес втратив і ще й борги влізли. Я абияк вивела його з депресії, влаштувалася на роботу нянею у приватний дитячий садок разом із донькою 1.5 року, щоб були хоч якісь гроші. Іван заворушився, потім дізналася, що що знову при надії. Чоловік на подив зрадів, а я не хотіла, щоб він засумнівався у собі.
Привела на світ дитятко, все чудово. Згодом карантин, проблеми, війна. Ми, до речі, з Києва, але так нікуди не виїжджали. Куди я сама з малявками трьома. Іван сказав що залишається дома.
Згодом до всього додались ревнощі, непорозуміння та нудьга. Все стало дуже заплутаним та складним.
Закінчилося все тим, що Іван знайшов іншу, зручну, ніжну та ласкаву, успішну самодостатню. Вони були разом півтори місяці, і одного дня Іван прийшов додому і у всьому мені сам зізнався.
Вирішили, що будемо жити, як вийде (я надіялась і досі надіюсь, що він одумається). Словом, я його годую, перу його речі, коли він до дітей приходить. Ми можемо нормально посидіти за обідом чи вечерею, без суперечок і нервів. То він може пропасти на тиждень, і навіть не відповідати на дзвінки.
А коли повертається, то в очі кидається його худоба і вічно голодний погляд.
А я знаю, що був мій Іван із нею, навіть його батьки підтверджують все це.
Як бути? Я його люблю, Іван перший і єдиний у мене, його діти дуже люблять.
Як жити далі, одному Богу відомо…
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
