Деякі мої однокласниці, ще й заміж не повиходили, а я в свої двадцять вісім вже ростила чотирьох дітей. Освіти у мене не було, та й часу на роботу також. З пелюшок я поринала в пелюшки. Руслан був впевнений, що я його назавжди, тому бувало всяке і не рідко. На ці, навіть не дзвіночки, а дзвони, я, на жаль, уваги не звертала. Того дня я вкотре опинилася в квартирі у подруги.
Лариса вийшла заміж за Руслана. Їй було 18 років, а йому 28. На той час Руслан був розлучений. Лариса жила в селі за Києвом, а Руслан – в центрі столиці в однокімнатній квартирі зі своєю матір’ю.
Після весілля Лариса переїхала до чоловіка в Київ. Не скажу, що зі свекрухою у молодої невістки відразу склалися дружні стосунки, але мати Руслана відразу попросила, щоб Лариса перейшла на “ти” і називала мамою.
У перший же рік заміжжя Лариса вже носила під серцем дитя. Руслан став частенько приходити додому “веселий”. І в один з таких днів навіть дав зрозуміти, що він тут головний.
Через стільки років шлюбу, можна зробити висновок, що це був не “дзвіночок”, а “дзвін”, який не варто було ігнорувати. Але Руслан вибачався, казав, що шкодує і такого більше не повториться, і Лариса пробачила його. Відразу після появи на світ першого малюка, Лариса знову була при надії.
Відносно дружини у Руслана з’явилася ревнощі. Суперечки почастішали. Але Лариса не мала на це часу, бо виховувала крихітну донечку і турбувалась про малюка, який готувався з’явитися на світ.
Вона була молода, у неї не було роботи. Та й через своє раннє заміжжя і материнство у неї не було часу на освіту. Так, вона могла виїхати до мами, але сідати їй на шию вона не хотіла. Так, змирившись зі своїм життям, Лариса продовжувала дарувати чоловіку дітей.
До 28-ти років Лариса народила чотирьох дітей. Звичайно, у чоловіка були просвітління, любові і турботи про дружину. У такі моменти Лариса сподівалася, що їх відносини починають налагоджуватися. Але короткі щасливі миті змінювалися ревнощами і дивною поведінкою Руслана.
Чоловік був впевнений, що дружині нікуди йти, і тим більше, без дітей вона нікуди не дінеться, а згодом і зовсім став проганяти її з дому.
Іноді вона їхала на ніч до мами, іноді – до подруги, але на наступний день поверталася до дітей і мирилася з чоловіком. У якийсь момент вона зрозуміла, що не може так більше жити. Вивчилася на бухгалтерських курсах, влаштувалася на роботу. Зарплата у молодого фахівця була невисока, але достатня, щоб відчути впевненість в собі, своїх здібностях.
Коли Руслан знову в ніч прогнав дружину, вона поїхала до подруги. Лариса була сповнена рішучості, більше не повертатися до чоловіка, орендувати житло і забрати дітей. Подрузі прийшло в голову подзвонити знайомим, які як раз здавали квартиру, в тому районі, де жила і працювала Лариса.
Лариса, не роздумуючи, погодилася на орендну плату, хоча та була й не мала. Але моральний спокій її хвилював більше. До того ж, мама Лариса погодилася допомогти дочці невеликим щомісячним внеском.
Так, Лариса, вже через кілька днів зібрала дітей і переїхала з ними, в хоч і орендовану, але в квартиру, з якої її вже ніхто не вижене. Через місяць вона подала на розлучення. 34-х річна Лариса вже рік дихає свободою і не розуміє, чому не виходило розлучитися з чоловіком ще, як мінімум, 10 років тому.
Кому потрібне таке життя… Краще вже одній з дітьми…
Фото ілюстративне
