Дід Ярослав, як і всі дні до того, забрав свого улюбленого і єдиного онука з садочку, і прямував нешвидким кроком до будинку. – Як у тебе справи, любий? В садку ніхто не ображав? – Ні, не ображав. А ми, дідусю, куди йдемо? – Як це куди? Там, де і завжди. Бабуся вже пиріжків смачних з вишнями напекла. Тебе з нетерпінням чекає. – А я не хочу до вас! У вас неприємно пахне, та й не прибрано зовсім. – Від почутого дід ледь встояв на ногах.
***
– А чому ти до нас не хочеш йти? – запитав дідусь свого онука.
– Тому що у вас брудно – відповів йому малюк, якого дід, сьогодні забрав з дитячого садка.
– І коли це у нас брудно було, завжди ідеальна чистота і порядок, – здивовано відповів йому немолодий чоловік.
– Ні у вас, брудно – наполегливо повторила дитина, ще більше кинувши в ступор, свого і без того вразливого родича.
І для нього, це були ще не всі неприємні емоції, що перейшли над ним в той день.
Увечері з вигуками і вереском в квартиру бабусі і дідуся Лук’яна заявилася з роботи його мама, Уляна.
– Хто вам дозволив забирати його з садочку, я сама його забираю, це моя дитина – голосила вона на нещасних людей похилого віку.
У цей момент дядькові Ярославу стало зрозуміло, хто вселив дитині що в їх з дружиною квартирі, де завжди ідеальна чистота раптом виявляється, брудно.
І за що вона до нас так відноситься, – подумалося тоді, Іванні Ігорівні, бабусі Лук’яна.
Ну добре з сином нашим вона розлучається, але ми ж тут до чого, і дитина?
– Ще раз заберете сина з дитячого садка без мого дозволу, я в поліцію заявлю – гаркнула розлючена матуся, після чого, схопивши наспіх одягненого, хлопчиська в оберемок, голосно грюкнули дверима.
Але ж дід спеціально відмовився від роботи, звідки звільнився три роки тому і куди його недавно знову покликали. Спеціально, щоб можна було приділяти час онукові.
А тепер це розлучення, і невістка яка забороняє бачитися з маленькою копією їх сина.
Через тиждень дядько Ярослав не знаходив собі місця, зателефонував на колишню роботу. Сил сидіти вдома і варитися у власних думках більше не було.
Може хоч робота відверне його від переживань – сподівався чоловік.
Але, як виявилося, місце яке йому пропонували вже зайняв інший чоловік.
Ось так і залишився мій сусід дядько Ярослав і без роботи, і без можливості бачити онука.
Що з ним тепер буде? Чому розлучаються діти, а страждають від цього бабусі і дідусі? – з сумом подумав я, дивлячись на пенсіонера, який сидить на лавці.
Він відчужено дивився кудись в далечінь, в сторону дитячого садка, де він кожен день забирав онука.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
