У той час, поки я була вдома з дочкою, мій чоловік запровадив “угоди про виживання”. Ми втратили один дохід і виплачували іпотеку. Тож Арсен вирішив керувати фінансами нашої родини. У мене з цим не було проблем. Я припускала, що після декретної відпустки все повернеться на круги своя і у кожного з нас буде свій рахунок. Однак я помилилася.
Мене звати Ярина, мені 34 роки, ми з чоловіком виховуємо чотирирічну доньку. Ми разом близько восьми років. Ми познайомилися на роботі, він уже працював у нашій компанії, а я прийшла туди у відділ продажів.
Ми зустрічалися близько року, у нас обох була своя маленька квартира, один раз я ночувала в Арсена, другий раз він у мене. Через кілька місяців я переїхала до нього. Свою квартиру я здавала в оренду.
Спершу все було добре. У нас обох були свої гроші, і кожен з нас брав на себе частину витрат. Гроші з оренду моєї квартири ми відкладали на спільний рахунок. А що залишиться від зарплати, залежить від кожного з нас. Звичайно, ми не говорили один з одним про гроші.
Нам було добре разом, ми вирішили одружитися. Оскільки ми, звісно, планували сім’ю, то потрібно було визначитися і з житлом, більшою квартирою, де ми будемо жити разом. Зрештою ми купили трикімнатну квартиру, продали квартири, але довелося брати іпотеку.
Приблизно через рік я ощасливила Арсена своїм цікавим станом, і оскільки були деякі ризики, я залишилася вдома. Мої доходи стрімко зменшувалися, і Арсен тоді припустив, що немає сенсу мати “два рахунки”, якщо я зараз буду вдома і маю тільки лікарняний, потім декретний. Крім того, у мене будуть інші справи, тому він подбає про фінанси. Мені це здавалося логічним.
Тому всіма фінансами керував Арсен. Мене це влаштовувало, чоловік стежив за всіма нашими витратами, в основному він хвилювався, щоб ми змогли виплатити іпотеку, давав мені гроші на господарство і на потреби доньки. У мене була картка на яку Арсен клав мені гроші, але я знімала їх лише в рідкісних випадках. Крім того, він коментував кожен мій вибір або оплату в магазині та хотів знати точну мету. Це мене дуже турбувало, але я розуміла його хвилювання.
Коли моя відпустка по догляду за дитиною закінчилася, я повернулася на роботу. Я знайшла посаду в іншій компанії, щоб бути ближче до дому і особливо до садка, куди ми почали віддавати доньку. На щастя, у нас також живе поблизу бабуся, тому я могла працювати повний робочий день. Наші доходи зросли. Я з нетерпінням чекала, що не доведеться себе обмежувати. Також потрібно було оновити гардероб. За ці кілька років вдома я ніби “виросла” із усього.
Я сказала Арсену, що непотрібно, щоб моя зарплата йшла на його рахунок, що я створю свій власний і ми знову розділимо, хто які витрати буде брати на себе, як це було раніше. Він вважав це дивним рішенням. Казав, навіщо все міняти, коли він по фінансовій стороні гарно справляється.
Всі наші постійні витрати йдуть з одного рахунку, ми домовляємося, скільки потрібно витрачати на господарство. І крім того, у мене є картка, тому я можу сам знімати гроші з рахунку. Зрештою це здалося мені розумним, тому я погодилася.
Але через кілька тижнів я зрозуміла, що це не спрацює. Хоча у нас два доходи і досить пристойні, тому ми не бідуємо, але мій чоловік поводиться так, ніби дохід один.
Що я побачила, як тільки моя зарплата надійшла на мій рахунок. Чоловік відразу побачив, скільки я беру, і відразу зрозумів, як ми будемо розпоряджатися грошима. Коли я сказала йому, що мені потрібно оновити гардероб, він призначив мені лише певну суму.
Я взяла з “заначки” ще трішки грошей і пішла в торговий центр за покупками де і витратила тих кілька тисяч, адже я не можу ходити на роботу в старих джинсах, світшотах і светрах, яких мені вистачало, коли я була вдома з донькою.
Коли Арсен побачив це, він перетворив наше життя на пекло. Сказав, що ми по світу підемо з такими витратами. Адже ми маємо платити іпотеку, а ще будемо вставляти нові вікна.
– Як ти думаєш, де ми візьмемо гроші на все це?
Арсен вирішив, що й надалі буде сам займатися всіма фінансами.
Коли гроші надходять на наш рахунок, Арсен визначає точну суму, скільки я маю витратити на господарство, на доньку і скільки можу взяти на власні потреби. Він візьме на себе інші витрати і заощадить.
Ну що ж, треба економити, але не так різко, як він пропонує. Я вже пропрацювала чотири місяці, але Арсен далі бурчить. Він каже, що хоче, щоб я дала йому квитанції, щоб він міг побачити, чи я не витрачаю забагато.
Мені це так набридло, що я вже дивитися на власного чоловіка не можу. Я не розумію, звідки в нього взялася одержимість. Він ніколи раніше не був таким. Боргів у нас немає, тільки іпотека і ми встигаємо її виплачувати, є гроші і на інші потреби.
Ми могли б дозволити собі іноді виходити “в люди”, але чоловік відмовляється. Кажуть, скрізь все занадто дорого. Ми роками не були у повній відпустці, досі їздимо лише на дачу до його батьків.
Що робити в такій ситуації?
Чи є в нас майбутнє? Бо щось я вже сумніваюся…
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
