Я щасливо вийшла заміж, прожили цей час з чоловіком прекрасно. Але три роки тому Максима не стало, я овдовіла і залишилася сама з маленьким сином. Бажання з кимось знайомитись не було зовсім.
Дім, робота, син, іноді друзі – і так протягом трьох років. І ось моя жаліслива свекруха вирішила влаштувати моє життя. До речі, ми з нею вже не спілкувалися зовсім, і вона звинувачувала мене у всіх існуючих гріхах! А тут – за сваху!
Вона вичитала оголошення про знайомство у журналі, від свого імені написала листа та доклала моє фото. Я жила тим часом своїм життям, не підозрюючи, яке щастя на мене чекає.
І тут мені прийшов на електронну пошту лист на 6 сторінках від чоловіка на 12 років старшого, який на повну себе розхвалював, розповідав, скільки у нього поросят і соток землі. І стверджував, що для мене у мої 23 роки ще не все втрачено.
Звичайно, тому чоловікові я пояснила, що заміж не збираюся, а свекрусі все висловила і забрала у неї всі мої фото.
Та вона реально образилася, адже щиро або не щиро (цього я вже не знаю) бажала мені жіночого щастя, сильне плече поруч. Але ж я її про цю допомогу зовсім не просила!
І, до слова, вже два місяці, як я зустрічаюся з хорошим хлопцем, познайомилася навіть без допомоги Іванни Василівни, якось у мене вийшло. Ми нікуди не поспішаємо, але Олександр мені подобається – турботливий, уважний, знайшов підхід до дитини.
У Сашка, щоправда, немає курей, качок, поросят і скількись там соток землі, але вже гадаю, що якось я це переживу. Всім гарного дня і мирного неба.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
