Дістався мені такий чоловік, з яким справді важко. Ми зараз чекаємо на другого сина, між нами все більш-менш, але чоловік не любить моїх рідних.
Мишко постійно не задоволений моїми батьками, хоча вони живуть в селі і забезпечують нас круглий рік домашніми продуктами: овочами-фруктами-ягідками, мясом і молочкою, яйцями і консервацією.
Але чоловік мені часто висловлює, що мало нам дали соління, варення, м’ясного. Фарш мама робить не так, як він любить, дає забагато цибулі. Водночас по господарству особливо нічим їм не хоче допомагати. Я ж звикла у всьому допомагати батькам і ніяк не можу звикнути, що він не хоче.
Справа в тому, що Михайло вважає себе міським. І раз ми мешкаємо в місті у його квартирі, то він все вже зробив для нас, а годувати нас повинні мої батьки.
Коли приїжджаємо до моїх батьків у гості, йому треба щоб його зустрічали добре, годували та напували смакотою. А коли мої батьки до нас приїжджають, він може навіть з ліжка не встати і не зустріти, не привітатися з ними.
Каже, що вони зарано приїхали і треба попередньо йому дзвонити і з ним домовлятися про час приїзду. Я, звичайно, батькам нічого не розповідаю про те, що він каже. Мені дуже соромно за нього. Я дуже переживаю.
Після приїзду батьків між нами з чоловіком зазвичай виникають суперечки, я не стримуюсь, висловлюю йому, що батьки приїжджають не просто так. Зазвичай привозять всі вищеназвані продукти спеціально для нас.
А він не те щоб дякую сказати, так може і не привітатися! наші з ним розмови на цю тему закінчуються найчастіше тим, що він каже, мовляв, йому не потрібна допомога моїх батьків. А в іншу хвилину – вони мало дають!
Ще в мене є старша сестра, але мій чоловік ні з нею, ні з її чоловіком не ладнає. Він і їх не любить. Мишко менв не раз говорив, що мої батьки більше люблять мою сестру, більше їм привозять продуктів.
Спочатку як ми побралися, сестра ходила до нас у гості. Але зараз вона мені каже, що більше в наш дім ні ногою через чоловіка, який з ними і словом не перекинеться, наче вони порожнє місце.
У чоловіка є мама та молодша сестра. Якщо ми збираємо родичів на чиїсь день народження, то коли приїжджають мої батьки чи сестра, він ходить похмурий, може не вийти і не привітатись. Але коли приходить його мама чи його сестра з чоловіком, він готовий стрибати перед ними і у всьому догоджати. Це явно видно.
Мої рідні завжди сумні йдуть від нас. Мама щоразу засмучується сильно. Я з батьками це не обговорюю це і вони зі мною також, це мені сестра передає потім, хоч я це й сама знаю.
Мої батьки вже не молоді, їм важко багато працювати. Але заради нас – дітей і онуків – вони це роблять, все для нас вирощують, можна сказати – живуть заради нас.
Я багато разів говорила чоловіку, що мені не приємно чути, як він про них відгукується. Марно. Якийсь час затишшя, а потім – знову.
Взагалі мій чоловік така людина, яка більше любить сидіти вдома, він не має особливого бажання з кимось спілкуватися. І він не особливо хоче бачити гостей у нашому домі. Найчастіше я з сином ходжу в гості, а він залишається вдома.
Раніше він сердився через те, що я кудись сама з диною їду чи йду, але тепер звик і відпускає спокійно, та мені від цього не легше, бо головна проблема його взаємин з моїми рідними залишається і дуже мене хвилює.
А як все змінити – гадки не маю. Дуже хочу почути якісь думки й поради від сторонніх людей з цього приводу і буде за низ вдячна кожному. Всім тихого сімейного вечора і родинного затишку.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
