– Діточки, ану бігом за стіл – там вже сніданок ва чекає! Матвію, і шкарпетки теплі вдягни – якась підлога у вас холодна геть! – замість будильника у неділю – обличчя свекрухи Наталі Іванівни в дверях нашої з чоловіком спальні. Я ж підскочила.
– Давайте швидше, картопелька остигає! – не вгамовувалася мама Матвія.
З першого дня знайомства з батьками чоловіка я зрозуміла, що мені буде дуже складно спілкуватися з ними. Свекри пропонували жити разом після нашого весілля, але я відмовилася, навіть сказала Матвію, що весілля не буде, якщо він погодиться на це.
Спочатку ми орендували квартиру, що дуже засмучувало свекруху, вона постійно говорила, що Матвій багато працює, а віддає гроші чужим людям за квартиру.
Виходило з її слів і міркувань так, що їхній син працює, а я просто прогулятися виходжу в офіс, причепурена і нафарбована. Але я терпіла, доки було можна.
Купили свою квартиру, і одразу після переїзду чоловік зробив ключі і своїм батькам. Я про це дізналася, коли прийшла з роботи, а в нас свекруха на кухні щось куховарить.
Я спочатку подумала, що Матвій чомусь повернувся раніше, але виявилося, що його мати відчинила двері своїм ключем. Я відразу подумала, що це вона вже встигла проінспектувати всю квартиру і навіть нашу спальню, і це мене дуже розізлило.
Свекрусі я нічого не сказала, зате закотила грандіозну сцену Матвію. Він вибачався, що не попередив, і відразу казав, що це нормально, вони ж його тато і мама, і що поганого, якщо вони зрідка заходитимуть і допомагатимуть.
Я не хочу ніякої допомоги, я справляюся сама, але чоловікові так зручно, щоб у вихідні я його не залучала до домашніх обов’язків, за нього це зроблять тато і мама, поки ми на роботі.
Точкою неповернення став візит свекрухи в цю неділю о дев’ятій ранку, коли ми з чоловіком ще спали. Я чула, що вона прийшла, але спеціально не вийшла, а коли вже прокинувся і чоловік, свекруха зазирнула до нас у кімнату та запросила снідати.
– Діточки, ану бігом за стіл – там вже сніданок ва чекає! Матвію, і шкарпетки теплі вдягни – якась підлога у вас холодна геть! – замість будильника у неділю – обличчя свекрухи Наталі Іванівни в дверях нашої з чоловіком спальні. Я ж підскочила.
– Давайте швидше, картопелька остигає! – не вгамовувалася мама Матвія.
Приготувала омлет із картоплею, хоча чудово знає, що вранці ми п’ємо лише теплу воду і каву. Ще ніби ненароком сказала, що й так прийшла пізно, думала, що ми вже встали і поснідали.
Хіба я не можу у свій вихідний у своїй квартирі спокійно поспати чи полежати скільки захочу, а потім в піжамі пройти на кухню? Але ні, батьки чоловіка зробили з нашої квартири прохідний двір.
Конфліктувати я з ними не хочу, але поставила Матвію вчора ультиматум, щоб забрав ключі та сказав матері відвідувати нас якомога рідше і з попередженням зарані.
Мої ж не приїжджають до нас щодня! Матвій набурмосився, але я чекаю на дії з його боку, інакше він переїде до них, якщо дуже сумує. Чи оце нормально робить моя свекруха, що скажете? Терпіли б таке?
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
