fbpx

Діти мене з заробіток зустріли. Син вже на автівці їздить, за мої гроші. Я ж старалася грошима їм “відкупити” свою відсутність. Ніхто мені і слова не сказав за тата. Олег мене в селі зустрів, але якось не так весело, як ми по телефону спілкувались. А в неділю після служби мене двоюрідна сестра в гості запросила

Як тільки я повернулася з Італії, двоюрідна сестра покликала мене в гості. Скільки я дітям дзвонила, вони жодного разу навіть про це не натякнули. На чоловіка мені байдуже, але рідні люди, яким я весь цей час допомагала фінансово, мене зрадили.

Моє життя було дуже важке.

Вийшла заміж. Жити не було де. Пішла в невістки. Подарувала чоловіку двох дітей. Роботи в нашому регіоні для чоловіка не було (це Олега слова. Хто хоче, той знаходить).

Як тільки діти пішли в садочок, я пішла працювати в школу помічником кухаря. Гроші не великі, але все щось тай капне.

Олег замість того, щоб взяти себе в руки, взявся за “чарку”.

Я доглядала дітей, свекруху і ще й вічно “веселого” чоловіка. Кожна копійка в хаті була розписана.

Коли молодшій дочці виповнилося тринадцять, подруга покликала мене до себе в Італію.

Це було єдине рішення на той час, щоб вилізти з бідного життя.

Чоловіку було байдуже, він окрім друзів і чарки нічого не бачив, а ось з дітьми було важче.

Та нічого не вдієш. Я поїхала.

Робота була не легка, але платили добре. Вже з першого відпрацьованого місяця я вислала дітям гроші.

Мене там полюбили, і зі сльозами на очах відпускали мене на свята додому.

Діти закінчили школу, вступили до університету. Спершу я оплачувала оренду житла, а коли була готова, то придбала обидвом по однокімнатній квартирі.

Мій чоловік котився все дальше і дальше, і одного дня діти сказали, що хочуть спробувати його “витягнути”, але на це треба гроші.

Я собі стільки не залишала, скільки я висилала в Україну. Але це я робила заради дітей і чоловіка, хоча серцем розуміла, що ми з Олегом вже зовсім чужі.

Олегу справді лікування допомогло, і він на чарку навіть не дивився. Ми вже почали з ним частіше зідзвонюватись. Я навіть вже думала, а чому б не повернутися в Україну і жити всім поруч.

Але рік за роком минав, а я все не наважувалася на “останній” переїзд.

І ось перед новим роком я вирішила повернутися на зовсім.

Діти мене зустріли. Син вже на автівці їздить, за мої гроші. Я ж старалася грошима їм “відкупити” свою відсутність.

Ніхто мені і слова не сказав за тата.

Олег мене зустрів, але якось не так весело, як ми по телефону спілкувались.

А в неділю після служби мене двоюрідна сестра в гості запросила.

Виявляється, мій Олег в сусідньому селі собі жінку знайшов і за мої гроші дитину трирічну ростить.

Найбільше було образливо, що діти мовчали. Як вони пояснили, не хотіли мене засмучувати.

Я мала деякі заощадження, тому купила невеличку квартиру. Мені хватить. Правда, діти “ниють”, що в такий важкий час я їх залишила без фінансової підтримки.

З мене годі…

Автор -Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page