Діти пішли в школу з минулорічними ранцями, одяг я їм вишукую по секондах, за себе взагалі мовчу. Вчора натякнула, що в босоніжках мені вже прохолодно, а кросівки вже на взуття не схожі, бо ношу їх четвертий рік.
Коли я виходила заміж за заможного, на 19 років старшого удівця Петра, я навіть уявити не могла, що так станеться. Що проситиму в чоловіка на помаду чи ще якісь дрібні жіночі речі. Все інше він купує сам. Їздить на лексусі. Що ще?
Давайте спочатку. Мій чоловік Петро старший за мене на 19 років. Я вийшла за нього заміж, коли Петро овдовів, спільних дітей вони з дружиною не мали, він виховував сина дружини від першого шлюбу. Але потім хлопець виїхав за кордон до рідні і ніяких зав’язків з вітчимом не підтримує.
Я росла без батька, мені мабуть цього дуже не вистачало, тому напевне і закохалася в набагато старшого за мене Петра. Він здавався мені мудрим, дорослим і надійним.
Петро влаштував нам шикарне весілля, все оплатив сам. На на тому його щедроти власне і закінчилися. В звичайною житті чоловік виявився неабияким скнарою. Він зробив з мене й дітей аскетів в той час, коли сам ні від чого не відмовляється.
Петро працює, у нього свій сільськогосподарський бізнес. Я займаюся нашими двома дітьми, вожу їх на заняття, допомагаю з уроками, вожу на гуртки.
Чоловік міцно стоїть на ногах і дуже добре заробляє. Але є у Петра одна особливість, яка перетворила моє життя і життя дітей на суцільне випробування. Він у всьому на нас економить.
Він дуже багато допомагає матеріально друзям, може комусь купити путівку на відпочинок тощо. Але коли йдеться про наш відпочинок, то це завжди найдешевший варіант.
Цього літа ми поїхали відпочивати на 10 днів з маленькими дітьми, і в тому готелі не було гарячої води, може, через це він і був найдешевшим. У результаті діти захворіли і відпочинок був зіпсований.
Та що там відпочинок, якщо у нас нестерпний побут. Ось і зараз діти пішли в школу з минулорічними ранцями, одяг я їм вишукую по секондах, за себе взагалі мовчу.
Вчора натякнула, Петру що в босоніжках мені вже ходити прохолодно, осінь як-не-як, а кросівки вже на взуття не схожі, бо ношу їх четвертий рік. А він каже: ну подивися щось на розпродажах в межах 1 тисячі гривень.
Коли я виходила заміж за заможного, на 19 років старшого удівця Петра, я навіть уявити не могла, що так станеться. Що проситиму в чоловіка на помаду чи ще якісь дрібні жіночі речі. Все інше він купує сам, суворо контролює, скільки я беру і витрачаю на дітей його грошей.
Зате сам Петро їздить на машині преміум класу – на новому лексусі, купує собі все дуже дороге, брендове. Коли він їздить сам відпочивати, з друзями, він ходить в дорогі ресторани, замовляє колекційні напої, їсть устриці і так далі.
А з нами він ось такий. І що мені далі робити? Діти ростуть, їхні потреби також. Я наче у якійсь пастці, не знаю, який вихід знайти і як далі жити з таким чоловіком.
Фото авторське
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено
