Коли чула від подруг про те, що чоловіки зраджують, була впевнена, що це мене не торкнеться. Але так сталося, що дізналася про те, що чоловік має іншу жінку, та Артем тоді й сам цього не заперечував.
У той час я носила нашу другу дитину. Тому після тривалого конфлікту того разу ми таки залишилися разом. Я сподівалася, що це тимчасово, що діти підростуть, і я піду від чоловіка, думала, що ніколи не зможу його пробачити.
Але час минав, добудували будинок, діти пішли до школи, потім треба було оплачувати навчання у вишах, і про розлучення я вже не згадувала. Але це не означає, що я вибачила Артема, просто після того він став мені байдужим, я знала, що через деякий час він знову почав ходити на ліво, але мені було байдуже. Я продовжувала жити лише для дітей.
Донька вийшла заміж, народився онук, було чим себе зайняти. Тим більше, що діти почали будувати будинок і потрібна була допомога, а чоловік допомагав і непогано заробляв, тож допомагали і справами і грошима.
Через п’ять років одружився і син, їм ми разом із батьками невістки купили квартиру. Я була щаслива, що в дітей все добре, є четверо онуків і вже думала, що хоч на старість мені пощастило пожити спокійно в радості.
Але доля розпорядилася інакше, мабуть, зрозуміла, що я вмію все пережити. Спочатку дізналася, що дочка подала на розлучення, дізнавшись як колись я, про зраду чоловіка.
Я почала її вмовляти не розлучатися, адже діти у них, старшій дочці вже 18 років. Але вона не стала мене слухати, і коли я їй розповіла про таку саму ситуацію з її батьком, лише тоді вона розповіла правду.
Виявилося, що її чоловік та дружина мого сина, тобто наші зять і невістка вже давно зустрічаються, хоча різниця у віці у них 15 років. Випливло все назовні лише зараз. Дочка сказала: “тепер ти знаєш чим твоя ситуація відрізняється від моєї”.
Не чекаючи на розв’язку, невістка поїхала жити до своїх батьків, забрала дітей і вже там оформила їх до школи. Син і дочка останнім часом між собою теж не спілкуються, хоча не зрозумію, у чому вони одне одного звинувачують.
Я не знаю, як мені жити далі, не розумію, де я так завинила, за що мені випало таке життя?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
