fbpx
життєві історії
Діти – син і невістка з дітьми – жили до всього цього у Бердянську. Ну а тепер переїхали до мене у Чернівці. Щоб вони не платали за оренду, я подарувала їм квартиру, але тепер дуже про це шкодую, адже невістка, як і раніше, не хоче зі мною спілкуватися. Вона запропонувала мені сісти за стіл і заявила, що краще нам бачитися тільки у свята, а не щодня

Діти – син і невістка з дітьми – жили до всього цього у Бердянську. Ну а тепер переїхали до мене у Чернівці. Щоб вони не платали за оренду, я подарувала їм квартиру, але тепер дуже про це шкодую і ось чому.

З чоловіком ми розлучилися давно. Старшому тоді було 10 років, молодшому лише 4. Довелося піднімати дітей самій, з повторним заміжжям не склалося. Але я не падала духом, справлялася. Та й мама мені багато помагала. Коли я працювала з ранку до ночі, вона дітей і до школи водила і забирала, і годувала.

Проминули роки, сини виросли красенями, здобули вищу освіту. Коли молодший навчався в університеті, я наважилася поїхати на заробітки за кордон. Пробула там майже десять років. Зате після повернення з Франції змогла купити квартиру в новобудові у хорошому районі.

На той момент старший мій син Олег уже був одружений і поїхав жити на малу батьківщину Каті – у місто біля моря Бердянськ. І хоча вони оселилися у батьків невістки, але крок за кроком будували свій заміський будиночок і скоро збиралися туди переїхати.  Мені залишалося лише порадіти.

Ну а тут це все закрутилося, вони переїхали до мене, слава Богу, вдалося їм вирватися.

Молодший син з нареченою орендують квартиру в Києві, в Чернівці повертатися не збираються.

У результаті квартиру я подарувала старшому синові, щоб вони не витрачалися додатково на орендоване житло. Адже вони там, можна сказати, все втратили, вкладилися в те будівництво, а що тепер з нього?

У сина зараз багато турбот, влаштувався на нову роботу. Я думала, що й невістка піде працювати, а я буду онуків няньчити. Але ні, помилилася.

Через кілька днів після їхнього переїзду я прийшла до них у гості. Переживала, чи все гаразд. А невістка запропонувала мені сісти за стіл і заявила, що краще нам бачитися тільки у свята, а не щодня. Так, мовляв, тільки ближче будемо і сперечатися рідше.

Ось такі сумні справи. Я і квартиру їм віддала, а вони якісь вдячні. Невістка до весілля себе пристойно поводила. Мабуть, побоювалася, що мій син вчасно схаменеться. А тепер вирішила показати свій справжній характер.

Мої ілюзії щодо невістки розтанули, але я не могла повірити, що син теж на її боці. Бачиться тільки у свята…

Хіба такими мають бути стосунки з матір’ю? Живуть у квартирі, на яку я заробляла за кордоном, але мені тепер, виходить, навіть не можна туди приходити?

Молодший син, якому я все розповіла, на моїй стороні, він також обурений такою поведінкою невістки, та й братом незадоволений.

Але мені від того не легше. Думала, що на старості років буду оточена рідними людьми, працювала задля цього. А вийшло все зовсім інакше. Навіть не знаю, що робити далі. Щоб ви порадили у моїй ситуації?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.