Ми з чоловіком дуже хотіли дітей, але багато років у нас нічого не виходило. Ми пройшли все… лікарні, аналізи, очікування… але все це було безрезультатно. Іноді ми давали слабину і впадали у легку безнадію.
Коли наш терпець урвався. Ми вирішили ще піти на один рішучий крок, про який розказала моя подруга, але коштувало це нечуваних грошей. Для нас це була непідйомна сума.
Ми продали мою однушку, яка мені дісталася від бабусі у спадок і переїхали жити на орендовану квартиру.
Спроба була провальною. Знову депресія, підготовка до другої спроби.
І ось, нарешті, відбулося маленьке диво. Нас порадували лікарі, виявилося….що будуть двійнята. Нашому щастю не було межі, нас переповнювали радість та любов.
Все проходило тяжко. Я не вилазила з лікарень, я ледве трималася. Мій чоловік здував з мене порошинки і намагався всіляко допомогти. Коли з’явилися на світ наші діти. Мій чоловік “літав” від щастя, як Карлсон.
Все почалося за 1,5 місяця. Наших карапузів долались кольки, ночі були схожі на нескінченний марафон по заколисуванню. Поступово чоловік не зміг справлятися з напругою.
Почав нервувати, кричати без причини, а іноді просто йшов спати до друзів. І я залишалася одна з дітьми, що плачуть.
Через кілька місяців чоловік все рідше став приходити додому, пояснюючи все відрядженнями, роботою, втомою. А потім він просто пішов. І кинув таку фразу:
– Я так втомився за ці роки, що хочу пожити собі!
Двері зачинилися. І я залишилася одна, з двома 7-ми місячними малюками на орендованій квартирі. Перші три місяці чоловік ще допомагав грошима, а потім просто подавши на розлучення, остаточно зник.
Я не знала, що робити. Виходити на роботу з двома немовлятами було просто неможливо, але треба було чимось платити за квартиру, годувати та одягати дітей.
У результаті довелося виїхати до села до мами, без її допомоги ми б не впоралися.
Нині діти вже підросли, ми переїхали назад до міста, я змогла купити квартиру. Колишній чоловік не з’явився. Але мене досі мучить одне питання.
Ми так довго боролися за появу наших дітей на світ, і ось ми досягли своєї мрії, а він просто втомився і зник?!
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
