Діти, звичайно, квіти, але ж не шестеро! Моя сестра анастасія, треба сказати одразу, дуже специфічна людина. Багатодітна мати, при надії шостою дитиною. І що з того, спитаєте ви?
Ну, я вважаю, що вона не справляється. Точніше, не справляються обидва, але я її чоловіку можу тільки поспівчувати. Він і сам не в захваті, а зробити нічого не може.
Живуть вони в орнедованому житлі таким чином, що чоловік приносить гроші, працюючи на двох роботах, а сестричка моя сидить удома з дітьми та постійно щось готує, сидячи перед телевізором.
Поки діти маленькі, звичайно, за ними потрібне око та око. Але Настя не особливо переживає: старші доглядають молодших, а також діляться з ними іграшками. Та й не тільки це.
Настя каже, так вони стануть дорослішими, самостійнішими. Тим більше, брати та сестри, не розбещені зайвою увагою та грошима батьків, стануть дуже дружними у майбутньому. Як на мене, так це звичайне марнослів’я.
Чоловік Насті, повторюю, працює на двох роботах. Іноді його не буває вдома цілодобово, незважаючи на те, що містечко у нас невелике. Вони мали навіть суперечки на цю тему. Він казав, що просто піде із сім’ї, бо не справляється з таким темпом. Все найкраще дітям, але й дружина себе не скривдить. А у чоловіка вже реально погляд згаслий і щоки зовсім взапали.
Я розумію, що сестра просто не хоче працювати. Зараз вона вже й не зможе – всі знання зі школи з’їла домашня рутина, а вищої освіти в неї зроду не було. Куди таку візьмуть?
Натомість наша держава виділяє їй гроші на дітей. Вона має пільги, якісь дрібні подачки, дотації тощо. Іноді навіть можуть виділити путівку на відпочинок, але не в цей час.
Ми ж з чоловіком доволі заможні. Маємо свій маєток, у який вона чомусь надумала переїхати і зайняти вільний поверх, аби не платити оренду, яка підвищиламся, і щоб її чоловіку легше було.
Я відмовила, Настя вже кілька тижнів не розмовляє зі мною, кругом заблокувала. Мама теж її підтримує, мовляв, я б могла й допомогти сестрі у скрутну годину.
Так ось, я вважаю, що Настя сама себе в своїй клітині і закрила. Я не розумію лише навіщо. Як сестра, я її дуже осуджую, і в мене набагато більше поваги до зятя, ніж до рідної сестри. І вони самі мають розрулювати свої негаразди.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
Недавні записи
- Я як дізналася, що той, ніби як зять, перетягнув мою сусідку Марту і її дочку в своє “коло”, ледь зі стільця не впала. Це ж як таке може бути, вони ж хрещені в нашій церкві? В мене ще було бажання Марті очі відкрити на того Марка в перші дні знайомства з Анною, але думаю, чого буду пхатися в чужу сім’ю. Тепер про це дуже шкодую. Можна ж було їх від цього вберегти. А тепер, хто його знає, чим все закінчиться
- За гроші, які мама висилала з Польщі, ми поробили все що можна було. В нас не хата, а лялечка. Мама останній раз як приїжджала, то рідний дім не впізнала. Ми і бруківку постелили і дах замінили, всюди ремонти сучасні, а на вулиці працював ландшафтний дизайнер. І я і брат вже працюємо, тому кожного разу просимо маму залишитися в Україні і відпочити нарешті від тих заробіток. Але та ні в яку. Все їй щось бракує. Тепер проблему в брату вона найшла. Хоча це смішно
- Вчора нас з сім’єю вперше за три роки покликала до себе в гості сестра. Накрила стіл із різних закусок, а це і канапки з червоною рибою, різні сири і ковбаски. Чоловік шашлик приготував на мангалі. Я трохи поїла а потім питаю: “Олеся, а щось і гарячих страв буде?” На що у відповідь почула: “Все що на столі, більше нічого”. Додому я їхала сильно засмучена, адже так жити не можна. Моя сестра вже не молода дівчина, а елементарно навіть гостей приймати не вміє
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя