Дітям від попереднього шлюбу я нічого не розказував про свою нову дівчину. Я вирішив остаточно впевнитися, що ми будемо разом. Та в неділю я йшов з Христиною і випадково зустрівся з колишньою і дітьми. І Златка І Кирило підбігли до мене, і це не дивно, бо ми в досить хороших і теплих стосунках. Але турбує мене інше. Те, що я ляпнув про Христину, не дає мені спокійно жити. Я сказав дітям не правду і тепер про це дуже шкодую.
У стресі я представив дітям свою дівчину, як колегу. Тепер не розумію, як маю з ними поводитись…
Коли вперше знайомити дітей з новим половинками? Це питання крутиться в голові, мабуть, у кожного, хто розлучився і має дітей. Правильний час, мабуть, не настане ніколи. Я довго зволікав, та незважаючи ні на що, таки потрапив в халепу.
У мене двоє дітей від попереднього шлюбу, який тривав сім років і закінчився три роки тому. Старшому синові Кирилу дев’ять років, молодшій дочці Златі – шість. Ми з колишньою дружиною намагалися вирішити шлюборозлучний процес спокійно, заради дітей.
Після трьох років після розлучення я вже звик до життя без дітей. Ми з дружиною погодилися, що почерговий догляд не для нас.
Ми хочемо, щоб у дітей був один дім, куди б вони поверталися після занять. А оскільки під час нашого розлучення Кирило почав ходити до школи, а я залишив квартиру дружині, ми вирішили, що діти будуть жити з нею.
Вони бачать мене майже кожні вихідні, плюс я намагаюся допомагати колишній дружині, водити їх на гуртки та інші заходи. У нас дуже хороші і теплі стосунки. Діти не бачать між нами жодних суперечок, і ми з колишньою дружиною можемо спокійно жити далі вже один без одного.
Проте одна річ мене непокоїть. Минуло пів року, як я зустрічався з Христиною. Вона мені дуже сподобалася з самого початку. Вона розумна, товариська і дуже чуйна. На початку наших стосунків я сказав їй про дітей і своє бажання. “Я хотів би познайомити тебе з ними пізніше. Я хочу переконатися, що між нами все серйозно”, – сказав я їй пів року тому.
Вона це розуміла і поважала. Однак приблизно місяць тому ми зустріли дітей і колишню в торговому центрі. Замість того, щоб представити Христину, як свою дівчину, я намолов казна-що.
– Це моя колега по роботі – Христина, – сказав я. Я вже тоді почувався не дуже нормально. Я не міг повірити в те, що сказав.
Зрештою, я серйозно ставлюся до Христини, вона мені подобається і я хочу бути з нею, чому я не міг представити її нормально, як свою дівчину?
Я був спантеличений того дня. Христина вирішила не підіймати цю тему відразу ж. Ми ввечері, вже дома, сіли за стіл і вона почала про все сказане мною, перепитувати.
– Я б хотіла познайомитися з твоїми дітьми, і я думаю, що вони повинні знати, що у їх тата є дівчина, – сказала вона мені прямо. Я не міг з нею не погодитися. Я такої ж думки щодо цього.
Я мав би познайомити Христину з дітьми, але як мені це зробити тепер?
Діти знатимуть, що я їм сказав не правду. Христина не моя колега, і ми раптом почали зустрічатися. Як мені це їм пояснити? Я потрапив у халепу і не знаю, як з неї вибратися. Я зробив досить необдуманий вчинок.
Як мені про все їм розказати? Не хочу, щоб вони думали про мене щось погане…
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
