fbpx
життєві історії
Дізнавшись, чому малюки в дитячому будинку не плачуть, я подивилася на деякі речі іншим поглядом, в першу чергу – на свою донечку. Одного разу, залишивши вдома маленьку донечку, ми з чоловіком пішли до церкви. Один із служителів розповів цю історію. Розповідь просто перевернула мені душу…

Одного разу, залишивши вдома маленьку донечку, ми з чоловіком пішли до церкви. Один із служителів повідав цю історію. Розповідь просто перевернула мені душу… Дітлахи не спали, просто мовчки лежали в ліжечках. Але ж немовлятам властиво плакати!

Церковнослужителі займаються благими справами, часто бувають в дитячих будинках, доглядають за сиротами.

Одного разу цього духовника здивувала повна тиша в кімнаті для немовлят. Дітлахи не спали, просто мовчки лежали в ліжечках. Але ж немовлятам властиво плакати!

Медсестра пояснила священнику причину мовчання: в перші дні після попадання в дитбудинок діти кричать, закликають плачем, чекають допомоги. Але медперсонал має обов’язки. Немає можливості підходити до діток кожної хвилини. Постійно бути біля кожного, пестити їх – неможливо. Не дочекавшись уваги, малюки відучуються плакати. Вони усвідомлюють, що мами не буде поруч, що залишилася самотність!

Я не могла стримати сліз, почувши це. Кинулася додому. Моя мала спала в ліжечку. Я опустилася перед нею і даламатеринську обітницю перебувати поруч, не змушувати її плакати, завжди приходити на допомогу!

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook