Для мене близькі родичі були завжди частиною сім’ї і дати в борг 10-50 тисяч або більше не було проблемою, адже завжди мені гроші повертали. Та й мені інколи потрібні були гроші і я звертався до рідних. Тобто з цим проблем ніколи не виникало.
Не виникало до цього літечка. Трохи більше десяти років тому я купив ділянку 15 соток зі старим будинком у передмісті Чернігова за копійки. Таке вкладення коштів гріло мені душу. За рік я закінчив з ремонтом усередині і будівництвом кількох сараїв під мотлох. Я, власне, нікуди і не поспішав з цим. Ремонт був насправді символічний: нові шпалери, кухня, нова підлога місцями. Будинок сам був дерев’яний, старий… Та й взагалі планувався він під оренду
Після моїх розповідей, що будинок готовий до нових людей, мої родичі з села попросили притулок для їхнього сина Іллюші на час навчання. З них я брав сущі копійки і комуналку. Відразу обмовлюся, що всі гроші йшли на модернізацію цього ж будинку. Таку схему запропонували вони самі. Фактично гроші я не брав і їхній синочок сам звітував, що зробив і куди що оплатив. Всі квитанції він складав в шафку в передпокої.
Сам Ілля любив займатися будинком. Але цих грошей йому не вистачало, а більше він витрачати не міг, оскільки не працював. Ну, мені було не шкода підкинути кілька тисяч. Будинок же ремонтує. Сам іноді допомагав йому з ремонтом.
До через три роки будинок було не впізнати: облицювальна цегла, нова підлога, стелі, перепланування, дах перероблений, кухня така, що у мене вдома навряд чи краще було, а може й гірше, дружина говорила, що у тому будиночку краще все було, ніж у нас вдома. Словом, постарався Ілля на славу.
Невеликий відступ. Коли юнак навчався на курсі 4-5-му, мені подзвонили його батьки щодо про продовження терміну оренди. Ми обговорили це, вони тоді приїжджали провідати Іллю. Мені, звичайно, трохи шкода було, що ні відпочити в будинку з шашличками родиною і з друзями, ні грошей отримати і відмовляти теж складно, а доведеться.
Але все на той час вирішилося дуже навіть благополучно. Після обов’язкового по приїзду застілля, ми відійшли з батьком Іллі і він по-дружньому запропонував платити мені 70% від ринкової вартості в місяць. Такий розклад мене дуже порадував і я погодився. Будиноквсе ж буде підтримуватися у порядку і гроші хоч якісь теж в мою родину капати будуть.
І ось пролетіли роки. Ілля вже з дружиною і 2-ма дітьми все ще туляться в цій руїні. Всі ж ми розуміємо, що хоч як ремонтуй будинок, але вічно йому не стояти, бо сама будівля досить стара і крихка. Я вже і грошей зібрав, щоб старий знести і побудувати на його місці новий цегельний будинок, і пригледів бригаду.
Повідомив Іллі, що пора б уже з’їжджати, оскільки через місяців 6-7 буде тут новий будинок будуватися.
І тут я побачив здивовані очі і почув фразу: “Мій будинок зносити не треба, я з ним сам розберуся як-небудь”.
Наце він отримав таку ж фізіономію від мене і трохи іншу фразу, після якої у нас зав’язався діалог:
– В сенсі твій будинок, Ілля?
– Ну, мені його ж батьки купили у вас кілька років тому. Я вам і платив розстрочку з того часу. Ось, навіть в зошиті записую, скільки залишилося.
Я, звичайно, здивувався неабияк від цього, і я перейшов на підвищені інтонації.
Пояснив, що, мовляв, цей будинок я даю в оренду, і віддавав тобі весь цей час його саме в оренду, і я б не хотів сваритися з тобою. Подзвони батькові і уточни все це. А то дров наламаєш.
– Батько мені кілька днів тому дзвонив і у нас якраз була розмова з цього приводу. – відповів мені Ілля. – І якщо ви так кинути нас вирішили, то зі мною таке не вийде. А тепер ідіть звідси, у мене дитина спить.
І мене виштовхнули з території.
Усередині мене все крутило від злості і від цієї ситуації. Після дзвінка батькові Іллі, я дізнався наступне: він там живе вже стільки років і має права на землю; у нього там прописані діти і вони теж мають права на землю; вони і так мені платять, хоча вже не повинні; я не знаю законів.
Я вже почав панікувати. Адже дітей і справді не можна виписувати без суду або навіть з судом. Одне, думаю добре. Все одно земля моя. А там суд… Довгий, звичайно, але суд. Добре, що дружина Іллі трапилася адекватна.
Вона розповіла все своїм батькам і вже вони втовкмачували зятькові, що він свариться і пнеться марно. Та й стосунки псує з тим, хто допомагав йому з житлом весь час стільки років. Самі ж говорили, що допоможуть їм з новою квартирою і можна все вирішити мирно.
Я ж доручив юристу збирати інформацію по цій справі і готувати документи до суду.
Ще трохи відступу. Батьки дівчини досить поважні люди в своїх колах і заробляють вище середнього. І така ситуація скоріше очорняє їх і їхню дочку.
А через тижнів зо два я дізнаюся новину, що Ілля з дружиною розлучаються і вже не тільки я поганий у родини Іллі, але і вони. Далі, цим літом, пішли у мене судові справи з сім’єю Іллі, суди сім’ї Іллі з колишньою дружиною щодо розподілу майна (мій будинок там теж фігурував). Суддю все більше дивували “докази” Іллі… Договору ж у нас з ним не було. Є тільки квитанції про оплату і його зошит, які і йшли в справу.
Суд Ілля програв. Був виписаний. З колишньою дружиною Іллі і її сім’єю я залишився в добрих стосунках, навіть кілька разів вибиралися відпочити разом родинами. Я ж поганим залишився у половини своєї сім’ї, вивилося, що це я зруйнував шлюб Іллі і залишив його без будинку. Але мені все одно це все. Просто рідні у мене трохи поменшало, скажімо так.
Я доробив будинок всередині (поки що це ремонт старого будинку), і ми з дружиною і дітьми раді, як слони, у нас є чудова дача за містом. А наступного року вже розпочнемо будівництво нового цегляного будинку.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
