У шлюбі 5 років. Мені 30, Анатолію 40. На початку наших відносин ми жили на орендованій квартирі, і я чоловікові віддавала більшу частину своєї зарплати, собі залишала тільки на косметику.
Чоловік збирав, платив за орендовану квартиру. Потім ми вирішили взяти квартиру в іпотеку, я продовжувала переводити йому таку ж суму. Так ми накопичили на початковий внесок, а з ремонтом допомогли наші батьки. Потім Толік прийняв рішення розділити бюджет, він залишає за собою оплату іпотеки і квартплати, а я плачу за всю їжу і збираю на відпочинок.
Для мене спершу це було дивно, бо в моїй родині було все по-іншому. Але я погодилася. Так ми живемо вже 4 роки. Звичайно, добре, що у мене свої гроші, і я можу сама ними розпоряджатися, я оплачую їжу і вже три рази зібрала на відпочинок.
Але що мені не подобається так це те, що якщо раптом Толіку довелося оплатити їжу (наприклад у мене немає готівки), так потім він вимагає повернути йому гроші. Мені це дуже не подобається. Я в глибині душі хочу, щоб чоловік був головний, хочу щоб він керував усім, хочу бути за ним як за стіною, а за фактом мені іноді здається, що я живу з сусідом, у якого позичила грошей. І я перестаю відчувати зв’язок між нами, як між чоловіком і жінкою. Ми більше на партнерів схожі.
Ось приклад: недавно я замовила піцу і забула поставити, що оплата картою, попросила чоловіка оплатити готівкою і сказала, що поверну, і якщо чесно, забула перевести йому гроші. На наступний день він мені пригадав, що я винна йому 250 гривень за піцу, і мені стало трохи не по собі, дуже прикро. Я розумію що сама винна що забула повернути, але все одно, прикро.
Анатолій ніколи не балує мене, не купує щось просто так для мене, наприклад, смаколики якісь. Мені складно зараз описати все, що на душі у мене, але чомусь важко. У мене пропадає від цього будь-яке бажання.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook