Для мене зовнішній вигляд завжди – на першому місці, робота така – я головний менеджер мережі приватних готелів. Я дуже велике значення надаю своєму гардеробу, він має бути багатий і стильний. А ось до їжі я байдужа, це не головне в житті.
Мій чоловік Артем іноді міг купити собі щось дороге, брендове, і носити це роками. Але це зовсім інший рівень любові до одягу, ніж у мене.
А от з нашим холодильником, який я наповнювала лиш сирами, йогуртами і фруктами, він е мг змиритися. Йому було треба м’ясо, ситний гарнір і обов’язково щось на десерт. Інакше він мав кепський настрій, був не задоволений і чіплявся до мене.
Дітей у нас не було, зате була купа кредитів. Квартира – чоловіка. Але за комунальні послуги переважно доводилося платити мені, я купувала їжу і фінансувала захоплення чоловіка – рибалку.
Їздила вся компанія Артема на природу на його машині, яку заправляла і ремонтувала теж я. Ці витрати завжди мені здавались надмірно більшими. І платили ми їх зі своєї кишені.
В якийсь момент я не витримала. Вирішила все висловити Артему. Мені не треба був конфлікт. Я просто хотіла почути відповіді на свої запитання, щоб розміти перспективи нашого союзу на майбутнє.
І в тій розмові я дізналася дещо нове про свого благовірного. По-перше, він уже кілька місяців після роботи заїжджав до моєї свекрухи. Перекусити у матусі. Точніше – наїстися досита. Адже я, за його словами, не справлялася зі своїми домашніми жіночими обов’язками: не готувала йому те, що він хоче, і стільки, скільки він хоче.
Це було смішно, бо сам Артем жодних домашніх обов’язків не мав, тільки права. Я дійсно могла замовити щось з доставки, особливо коли були важкі дня на роботі. Але, як я вже казала, для мене їжа ніколи не була на першому місці.
По-друге, чоловік висловив мені претензії щодо кількості й ціни мого одягу. І байдуже йому, що на обновки я витрачала здебільшого свої власні заощадження. Чоловік «втомився» бачити, як переповнюється наша шафа, хоча я сто разів йому повторювала, що для мене це має велике значення.
А по-третє, він не бачить від мене ніякої вдячності. Ось так. Адже ми живемо в його квартирі і, якби не він, я б взагалі зараз поневірялася десь на оренді. Адже треба ще платити кредити. Які, до речі, були переважно взяті саме на його хотілки.
Але він про це нічого не хоче чути, бо, оскільки ми вже сім’я, всі борги треба ділити порівну. Ось це, мабуть, розізлило мене найбільше. Саме після цих слів я і вирішила, що надто багато на себе навалила і продовжувати так більше не зможу.
Наступного дня ми вирішили, що розлучатися не поспішатимемо. І все-таки зараз ми живемо не разом. Я винайняла для себе невелику однокімнатну квартиру, в яку переїхала разом з усіма своїми речами, які так дратували мого чоловіка.
Зате ніякого готування біля плити після роботи. Їм у кафешках, і мене все влаштовує.
Артем зараз живе сам, сам собі готує, прибирає. Це його кармічний урок! І мені здається, що ці турботи змусять його трохи задуматися про свої слова та поведінку.
Вирішили ми пожити окремо три місяці. Машина Артема зараз стоїть без діла з порожнім баком. А готувати до нього, як мені розповіли знайомі, ходить моя свекруха. Тому я не зовсім уявляю, що буде з нашою родиною далі.
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
