Дмитро передав коробку з подарунком через свого друга, який мав прилетіти з Америки, якраз перед самісіньким днем народженням. Моя Людмила цього доброго вчинку не зацінила. А все тому, що як би вона не намагалася свого часу врятувати шлюб сина, він зробив по-своєму. Не пробачила за п’ятнадцять років вона, ні сина, ні невістку.
– Ну, ти вже прокинувся? Приготувати тобі на сніданок омлет? – почув я голос своєї дружини.
Я вкотре здивувався просто феноменальному слуху своєї дружини. Я тільки-но встиг прокинутися і встав з ліжка.
При цьому моє ліжко навіть не рипнуло. Ось як Людмила могла це почути?
Людмила може одночасно робити кілька справ: слухати всіх співрозмовників, розмовляти зі мною.
– Михайле, ти мене чуєш? Я тебе ще раз питаю: тобі омлет приготувати?
– Приготуй, звісно.
– Тобі приготувати омлет із сиром чи ковбасою?
– Та не важливо! Який зробиш, такий я і з’їм!
Я відчинив шафу і дістав з шафи халат. То був подарунок нашого сина.
Я про такий халат завжди мріяв. У таких халатах раніше багаті лише ходили. Він був таким приємним на дотик. Але в нього був один великий недолік: його мені привезла із закордону невістка. То була друга дружина нашого сина. Людмила страшенно не любила її.
Вона забороняла мені надягати цей халат. Але я вирішив ризикнути: дуже мені подобався цей халат.
Я вмився, одягнув халат і пішов на кухню, коли мене покликала снідати Людмила.
Коли вона побачила мене в цьому халаті, вона одразу ж змінилася на обличчі.
– О, барин! Прошу вас до столу!
– Ну що ти! Такий гарний халат! Чому я не можу його носити?
– Можеш носити! Ти попроси, щоб тобі ще шапочку купили! І будеш, як справжнісінький пан виглядати.
Людмила дивилася на халат з такою не любов’ю, що в мене навіть зник апетит.
Від неї йшла неймовірна злість. Людмила розклала по тарілках омлет і ми сіли снідати.
– А як твоя сестра, як її онуки? – поцікавився я.
– А не треба вдавати, що тебе це взагалі цікавить! Що ти такий добренький! – запитала Люда.
Вона жбурнула тарілку, встала з-за столу і пішла.
Ось такою завжди була моя дружина. Вона дуже любить нашого сина Дмитра. Але через свої принципи переступити Люда ніколи не могла.
Моя дружина посперечалася з нашим сином ще п’ятнадцять років тому. І так вони не помирилися. Чому? Та тому, що Дмитро покинув Надію і одружився з Ольгою. А Ольга була найкращою подружкою Надії.
Людмила ніяк не могла вибачити зраду своєму синові та нашій другій невістці.
Я почув, що Люда одягається, і збирається йти.
– Куди ти підеш?
– Я піду на місце спочинку. А потім приїду, спечу тобі сметанник, як і обіцяла.
Моя дружина Людмила дуже часто їздила до своїх батьків, яких вже немає на цьому світі. Вона постійно у них там все прибирала та фарбувала. Вона постійно розмовляла зі своїм батьком та матір’ю. Це завжди її дуже заспокоювало.
А одного разу Людмила зізналася мені, що вона знайшла поховання батька Ольги. З ним вона теж часто розмовляла:
– Що ж ти, Ількович, таку доньку непорядну виховав? Вона ж у своєї найкращої подруги чоловіка забрала! Хіба це нормально?! Змію ти виростив! Як тобі не соромно!
Моя Людмила все зробила, щоб зберегти сім’ю нашого сина.
Вона два роки боролася за їхній шлюб, але Дмитро все одно пішов до Олі. І після цього Людмила відмовлялася спілкуватися із Дмитром. Вони живуть із Ольгою дуже добре. Вона подарувала йому сина, і вони щасливі разом.
Але Дмитро і свого рідного сина не забуває: він допомагає йому, платить добрі аліменти.
Надія через три роки вийшла заміж і в неї теж все добре. Але вона чомусь звинувачує Люду в тому, що вони з Дмитром розлучилися. А моїй дружині дуже прикро це чути. Адже вона все робила для того, щоби зберегти шлюб нашого сина.
Але просто дуже важко налагодити стосунки між людьми, якщо між ними вже немає кохання.
На жаль, моя Людмила цього довго не могла зрозуміти.
Я перестав снідати, помив посуд. Та й зняв халат. Я зрозумів, що більше ніколи його не надягну, щоб зайвий раз не нервувати свою кохану дружину.
Потім Людмила повернулася. Вона спекла мені обіцяний смачний сметанник. Ми пообідали.
І більше я той халат ніколи не одягаю. Навіть незважаючи на те, що мені він дуже подобається.
Фото ілюстративне
