Дмитро поїхав на тиждень у відрядження, я посумувала декілька днів, а потім запросила в гості своїх батьків. Вони в мене все життя прожили в селі, а тут такі хороми. Що мама, що тато, були в захваті від умов. – Доню, у вас навіть своя сауна і басейн! Літом це благодать. – Та чоловіка я так і не дочекалася. Ні він то приїхав, та в “золотій клітці” мене не було.
Мене звати Аліна. Пів року тому я вийшла заміж. Гуляло на нашому весіллі пів села. Потім я переїхала зі своїм чоловіком жити до міста. Але довго та щасливо ми з ним прожити не змогли. Аж надто різними ми з ним виявилися.
Познайомилася я з Дмитром випадково. Я просто стояла на зупинці і чекала на автобус. До мене під’їхав Дмитро на своєму джипі та запропонував підвезти мене додому.
Виявляється, я йому дуже сподобалася, і він дуже здивувався, коли дізнався, що я із села і у нас із батьками дуже велике господарство.
Дмитру було 37 років. Він був щасливим бізнесменом. У нього вже був джип і великий і дуже гарний будинок, який він збудував на місці, де стояла хата його бабусі. Будинок був у шикарному місці: поруч була річка, була хороша дорога, і було дуже тихо.
Коли Дмитро збудував собі будинок, він вирішив знайти собі дружину. Але не таку дівчину, яка весь час проводить в барах та нічних клубах. А скромну та чарівну. Саме тому я йому так і сподобалася.
– У мене в хаті багато кімнат! Якщо тобі щось не сподобається, наприклад, якісь меблі, то ми купимо інші! Влітку їздитимемо відпочивати на море, а взимку їздитимемо кататися на лижах! – сказав мені мій чоловік, коли забирав мене до міста після весілля.
Я збирала свої речі і не могла повірити в те, що це справді відбувається зі мною.
Кілька місяців після весілля наше життя було схоже на казку. А потім Дмитро сказав мені, що їде у відрядження на тиждень.
– А ти можеш не їхати? Мені без тебе так сумно буде! Що я тут робитиму в такому великому будинку?
– Ну нічого! Звикай! Ти краще скажи, що мені привезти в подарунок!
Але я нічого не хотіла у подарунок. Я просто хотіла, щоб мій чоловік не їхав. Але він все одно поїхав.
Щоб мені було не так сумно, я запросила у гості своїх батьків. Вони одразу ж погодилися. Батьки привезли із собою багато гостинців.
Вони ходили по дому і всьому дивувалися. Особливо здивували моїх батьків сауна та басейн.
– Не будинок, а просто музей! Хоч і багатий твій чоловік, але він поганий господар! Одна трава на подвір’ї росте! Що ж ви будете їсти?
– Не знаю! – відповіла я.
У холодильнику було багато різної їжі у незвичайних упаковках. Багато чого я взагалі бачила вперше. Я зробила батькам бутерброди з червоною рибою та з ікрою. Потім ми пили чай із тортиком.
– Якийсь не такий твій Дмитро! Відчуваю я, що покине він тебе скоро! – Сказала мені мама.
Потім мої батьки поїхали. А мені стало дуже сумно. Я сумно згадувала своє господарство, собаку, кішок.
Напевно, вони дуже за мною нудьгували. Все в цьому будинок було для мене таким чужим і таким незвичним.
А потім я зняла дорогий одяг, який купив мені мій чоловік. Я вдягла свій одяг, зібрала свої речі, закрила будинок і пішла на автобусну зупинку. Я повернулася до рідного села.
За два дні за мною приїхав Дмитро.
– Чому ти поїхала і мене навіть не дочекалася? Скучила за батьками? Час повертатися! Сідай у автівку, поїхали додому!
– Вибач, але ми не зможемо жити разом! Дуже вже ми з тобою різні! Я не поїду з тобою!
– Ех ти! Була селом, ним і залишишся! – сказав Дмитро.
Він голосно грюкнув дверима свого джипа і поїхав.
Більше ми з ним ніколи не бачилися. А я за пів року вийшла заміж за простого сільського хлопця, подарувала Василю двох дітей і ми з ним живемо дуже щасливо до сьогоднішнього дня.
Фото ілюстративне
