Днями була я на ювілеї у свахи Анастасії. Оговтатися не можу! На ювілеї у свахи донька про це оголосила, але, як виявилося, сюрпризом це було тільки для мене.
Я дізналася, що стану бабусею. Я вже давно мріяла про це і навіть не могла подумати, що така радісна новина може мене засмутити. Але сталося саме так.
Моя дочка Улянка вийшла заміж кілька років тому. З того часу наше з нею спілкування почало погіршуватися. І все завдяки моїй свасі Катерині. От хто б міг подумати, що невістка так потоваришує зі своєю свекрухою? Причому настільки, що про рідну матір забуде.
Я не драматизую, повірте. Уляна мені вже всі вуха продзижчала: тітка Катя те, тітка Катя це. Вона постійно проводить з нею час, ходить магазинами, обговорює просто все на світі. Усі свята донька із чоловіком відзначають у його матері. Навесні та влітку вони в неї вдома мало не живуть!
Так, я розумію, що я не маю заміського будинку, куди можна запросити всіх своїх друзів і влаштувати пікнік на природі. Але хіба це привід не спілкуватися з рідною матір’ю? Я практично нічого не знаю про свою доньку.
Коли я дзвоню Уляні, щоб поговорити, вона постійно зайнята. Завжди є якась відмовка. А потім виявляється, що дочка знову була у свекрухи.
Можливо, хтось скаже, що я просто ревную. Але нещодавно сталася ситуація, яка взагалі в жодні ворота не лізе. Був днями у свахи ювілей, на свято з’їхалася рідня. Звісно, запросили й мене. Я приготувала Катерині щедрий подарунок, як слід підготувалася до урочистостей. Навіть в салон краси записалася!
Визнаю, що мені дуже хотілося справити гарне враження на родичів. Зі свахою ми не бачилися з дня весілля наших дітей. Та й доньці хотілося сподобатися. З трепетом у душі згадую, як нам раніше було добре разом, могли з Улянкою годинами обговорювати все на світі. А що ж тепер?
Коли галасливе застілля вже наближалося до завершення, моя Уляна вирішила сказати тост. Вона подякувала свекрусі за все, що вона для неї робить. Сказала, як сильно її любить. А потім пролунала радісна новина, ніби ненароком. Мені повідомили, що я стану бабусею.
Звичайно, спочатку я дуже зраділа, бо я вже давно мріяла про онуків. Але через пару секунд радість перетворилася на гірку прикрість. Виявилося, що практично всі довкола вже давно знали про те, що Улянкаа при надії. Навіть вітчим мого тестя!
Я повірити не могла, що дочка про таку важливу подію своїй рідній матері повідомила в останню чергу. Я ледве стримала себе, щоб просто за столом не розплакатися і не поїхати додому. Мені й раніше було сумно усвідомлювати, що ми з дочкою віддалилися один від одного. Але це вже переходить будь-які межі.
Одним словом, я серйозно образилася на дочку і вирішила якийсь час з нею не спілкуватися. Тільки мою відсутність у своєму житті Оля навіть не помітила. Я вже кілька днів їй не дзвонила, але вона не виходить на зв’язок.
Ніби я їй зовсім не потрібна. Не знаю що мені робити. Хіба може таке бути, щоб свекруха стала для невістки важливішою, ніж рідна мати? Але для моєї Уляни так і є, як мені з цим змиритися й жити – не уявляю.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
