fbpx
життєві історії
Днями був мій день народження. Нічого особливого я не влаштовувала, час не той. Покликала лише кілька найближчих подруг. У мене був дуже гарний настрій, якраз такий, як треба, святковий. Але все страшенно зіпсував один мій родич, який прийшов трохи пізніше від подруг. Прийшов він не сам, а з дружиною. Ось вона мені і подарувала ЦЕ зі словами: «Ти любиш таке»

Днями був мій день народження. Нічого особливого я не влаштовувала, час не той. Покликала лише кілька найближчих подруг.

Прийшли вони, радісно усміхнені і готові веселитися, танцювати і пити вино. У мене був дуже гарний настрій, якраз такий, як треба, святковий. Я теж була лише “за” повеселитися і добре провести час.

Але все страшенно зіпсував один мій родич, який прийшов трохи пізніше від подруг. Прийшов він не сам, а зі своєю цивільною дружиною.

Вони довго роздягалися в коридорі, зайшли в зал, широко і наче щиро посміхалися.

Дружина родича зачитала мені красиву вітальну промову, потім зі словами «Ти любиш таке», радісно вручила мені не дуже новий, з потріпаними кінчиками, злегка пожовклий і місцями добре подряпаний альбом для фотографій!

Я мало не відкрила рот від подиву і не сіла там, де стояла. Яке таке я люблю? Старе і пошарпане? Скільки живу на білому світі – ніколи в житті мені не дарували не нове, а щось те,  чим до мене вже користувалися.

Не передати словами, які у мене всередині вирували емоції!

Але я стрималася і ввічливо подякувала за подарунок, а потім поклала це неподобство подалі від своїх очей.

Запросила я новоприбулих гостей сісти за стіл. Все б нічого, їж-співай-веселися, але настрій був безповоротно зіпсований. Які вже тут веселощі?

Мені хотілося повернути їм цей альбом зі словами: «Користуйтеся самі вашим пошарпаним альбомом. Заберіть ваш мотлох!». Але я так, звичайно, не зробила в силу свого виховання.

Три дні потім мені не давала спокою думка про цей незграбний і недолугий подарунок.

Від переживань у мене навіть, пам’ятаю, голова тріщала. Обговорила, ясна річ, це з подругами. Я завжди так роблю.

Вони порадили мені не ображатися і просто-напросто викинути цю подію з голови. Не варто так переживати через якийсь там старий альбом. І викидати не варто, в господарстві все знадобиться.

***

Врешті решт, я так і зробила. Цей альбомчик досі лежить у мене десь далеко в тумбочці, жодного разу я ним не користувався. Але з часом він перестав викликати у мене неприємні емоції. Просто альбом для фото – і не більше.

Цей подарунок допоміг мені зрозуміти, як до мене ставляться люди, що подарували мені цю річ. Я зробила відповідні висновки і почала якомога менше спілкуватися з ними. А потім і зовсім перестала.

Ось так, здавалося б, звичайна річ може суттєво вплинути на стосунки між людьми, родичами.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page