Днями повертаюся додому з прогулянки і бачу: речі з пеленального комода вивалено на ліжко, а самого комода немає.
Макс каже:
– Мама забрала, нам він все одно не потрібен.
Перекладина пеленальна нам дійсно деякий час назад стала не потрібна. А ось сам комод дуже навіть був потрібен. Переїхали ми буквально кілька місяців тому, меблів своїх у нас – раз-два, та й усе. А тут жорсткий дефіцит місць для зберігання речей посилився ще й втратою комода.
– У сенсі – забрала? – не зрозуміла я.
Можливо, чоловік обіцяв своїй мамі цей предмет побуту. Хоча я більше схилялася до того, що свекруха за своєю особистою ініціативою його забрала.
– Там у тітки Тамари племінниця народила недавно. Мама подзвонила і запитала, чи користуємося ми ще пеленалкою. Я і сказав, що вже кілька місяців, як ні. Моргнути не встиг, вона вже на порозі з вантажниками. Я телепень, так? – винувато пояснив Макс.
Тітка Тамара – навіть не сьома вода на киселі, а десята. Ніхто ніколи її не бачив, але гроші на подарунки для загадкової тітки Томи збиралися кілька разів на рік: то на хрестини, то на проводи когось в останню путь, то на народження дитини.
Те, що мене позбавили такого необхідного предмета меблів, я сприйняла вкрай болісно. Крім того, я взагалі нетрохи сумнівалася в існуванні цієї тітки Тамари: щоравзу після збору коштів на користь цієї мадам, моя свекруха Ірина Тарасівна несподівано розживається досить дорогими речами: шубою, золотим колечком або новим телевізором. Можливо, це були просто безглузді збіги і особливо я про це не замислювалася, але час від часу в мені народжувалися певні сумніви.
Факт, за великим рахунком, вкраденого з мого будинку комода, я сприйняла в штики. Саме тому я мала нахабство з’явитися в будинок своєї свекрухи за вищезгаданим предметом меблів з наміром повернути його.
Застала я не тільки свекруху, але і покупців з одного відомого сайту, які з причіпками озирали мій комод. Пропустмвши повз вуха свекрушини звинувачення в приході без попередження, я прямо заявила покупцям, що цей предмет меблів не продається і належить мені, а не тому, хто його продає.
З боку покупців в бік Ірини Тарасівни посипалися звинувачення в непорядності, вони розвернулися і пішли.
Я викликала вантажну машину і планувала забрати мою власність. Але не тут було.
– Тобі що, для родичів шкода? Я і не знала, що мій син одружився на такій скупій жінці, – заявила мені мати мого чоловіка, відпивши чаю з чашки, з якою ходила по кімнаті.
– Я з радістю познайомлюся з цієї тіткою Тамарою і вручу їй цей комод особисто. Можливо, вона хоч разок вшанує нас своєю присутністю? – парирувала я. – А поки що я бачу Вашу спробу нажитися на уявній родичці. Свою власність я забираю з собою, вже вибачайте.
Коли повернулася додому, я була в стані задоволення від відвойованого майна. Це була моя перша перемога, адже випадок з комодом був далеко не першим.
Свекруха забрала у нас дитяче ліжечко, ходунки та стільчик для годування після старшої дочки. Продавати чи віддавати ці речі я не мала наміру: я завжди знала, що у мене буде 2 дітей, тому все куплене нам ще стане в нагоді. Свекруха забрала все під приводом: у загадкової тітк Тамари народилася дитина.
І все б нічого, якби чотири роки тому ми з чоловіком не здали десять тисяч гривень на проводи в останню путь чоловіка тітки Томи. А за розповідями свекрухи, тітка Тома – свята жінка, яка народила власних дітей шляхом мало непорочного зачаття.
Через тиждень після повернення комода нас покликали на звану вечерю для знайомства з тіткою Тамарою. У запрошенні значилася і якась сума в якості компенсації витрат на приїзд цієї тітоньки.
Ірина Тарасівна накрила знатний стіл: червона рибка, ікра, кілька видів м’яса і недешеві морепродукти. Тітка Тамара сиділа на чолі столу і знайомилася з родичами. Коли я побачила цю жінку, мене пробрало на дикий ржач: «тітка Тамара» за сумісництвом підробляла продавщицею риби недалеко від моєї роботи. Я зловила свекруху і поставила її перед фактом, що все знаю про її афери з «тіткою».
Натомість на моє мовчання свекруха пообіцяла мені повне невтручання в наше з чоловіком життя. І я погодилася. Якщо інші родичі настільки нерозумні, щоб передавати гроші незнайомій людині, то я тут до чого? Ми від цих “податків” тепер вільні.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
