До 15 років я була єдиною дитиною. Батьки мене любили, балували, турбувалися про мене. Але, зізнаюся, бабусю з дідусем я любила більше. Любила все літо проводити у них. Вони жили в тихому містечку біля моря, і на канікулах я завжди у них гостювала.
І ось коли мені було 15 років, мама нарордила мою молодшого брата. І з самого моменту, як вона оголосила про свійстан всій рідні, з нею почали носитися. Таке відчуття, що я стала порожнім місцем, а всю увагу приділяли моєму брату, який ще не народився.
Саме почалися літні канікули, і бабуся з дідусем покликали мене до себе. Мама була тільки рада. Я теж була рада поїхати.
Квартира у насз батьками була невелика. Я розуміла, що коли народиться дитина, мені доведеться несолодко. Бабуся теж це розуміла. Вона сіла, поговорила зі мною, як із дорослою, і запропонувала жити в них з дідусем. Я погодилася. Мама з татом мене відпустили. Здається, вони тільки пораділи, що позбудуться мене, проблемного підлітка.
Прожила я з бабусею та дідусем чотири роки. Потім в Одесі центрі вступила до університету. В цей час дідусь зліг. Я допомагала бабусі, як могла. Доглядала його, ледве встигала здавати сесії. Просто не могла залишити їх у біді. Коли дідусь покинув наш світ, бабусі було дуже важко. Вони сорок три роки прожили душу в душу. Я не відходила від неї ні на крок. Нянчилась з нею, як з маленькою дитиною. забула про особисте життя, дуже хотілося допомогти бабусі, підтримати її.
За кілька років бабуся теж заслабла. Батьки про це знали, але ніяк не допомагали, тільки дзвонили іноді. Я постійно йшла з роботи раніше, доглядала за нею, наймала доглядальниць. Грошей ледь вистачало.
Коли бабуся полинула до дідуся, з’ясувалося, що будонок вона заповідала мені. І ось тоді батьки згадали моє існування! Почали качати права і говорити, що цей будинок мій та мого брата навпіл. Що він теж спадкоємець, а якщо я відмовлюся його продати та розділити гроші, вони вирішуватимуть питання через суд. Брат саме закінчує школу, вони хочуть забезпечити його житлом.
Коротко кажучи, хату я переоформила за заповітом. Тепер мама, тато та брат зі мною не спілкуються. Але тітка Олена, мамина сестра, по секрету мені сказала, що вони збираються наймати адвоката.
Мені просто хочеться плакати від такої несправедливості. Я півжиття доглядала бабусю і дідуся. Ї хбудинок – це мій дім з дитинства. Я заслужила від них такої подяки. І продавати будонок я не хочу, це мій дім, він мені рідний. І як же захистити себе від родичів?
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
