fbpx

До Катерини та Романа довго не прилітав лелека. Вони і лікувалися, і по святих місцях їздили, і ось коли через сім років в них з’явилися одразу ж дві чарівні дівчинки, люди в селі почали їх засуджувати. – Не могла вона сама. Сто відсотків штучно все, а то не по-Божому. І взагалі, це ж які гроші треба було мати. Я б на таке ніколи не пішла. – Люди добрі, звідки така інформація? Невже не можна щиро за пару порадіти?

Вже давно мене хвилює питання, чому одні люди обговорюють життя інших людей? Я проживаю в невеличкому селі біля Львова, де всі одне одного знають, і кожного “хвилює” життя іншої людини.

Наведу кілька прикладів.

Одна подружка або родичка пішла до іншої в гості, хвалить її ремонти в хаті, а потім йде до ще одних знайомих і розказує: “Та вони там такі ремонти поробили. Вже не знають, що придумати. Де вони такі гроші взяли?”.

Інший приклад: До Катерини та Романа довго не прилітав лелека. Вони і лікувалися і по святих місцях їздили, і ось коли через сім років в них з’явилися одразу ж дві чарівні дівчинки, люди в селі почали їх засуджувати. – Не могла вона сама. Сто відсотків штучно все, а то не по-Божому. І взагалі, це ж які гроші треба було мати. Я б на таке ніколи не пішла. – Люди добрі, звідки така інформація? Невже не можна щиро за пару порадіти?

А як вже хтось робить весілля, то взагалі плітки на плітках. Наречена ще сама не знає скільки буде коштувати її сукня, а люди вже рахують ціну, бо знають, в якому салоні вона замовлятиме. Після весілля, коли від наїдків прогинаються столи, гості, які були присутні на весіллі, можуть сказати, що нічого їсти не було. Чесно кажучи, я боюся в майбутньому робити весілля, бо знаю, що мої гості так само можуть обговорювати моє весілля, незважаючи яка праця була вкладена в організацію весілля.

Деякі мої подружки можуть не зовсім коректно висловлюватися про інших моїх, не наших спільних подружок. Коли я кажу, що це не ваше життя і ви не маєте права їх засуджувати, і мені це неприємно слухати, вони мені кажуть, що просто висловили свою думку.

Багато можна писати. Я не кажу, що я ідеал, і не осуджую інших людей, частково обговорюю, але не в такій мірі, і не так заздрісно, як більшість мого оточення. Я у всьому шукаю позитив і вмію щиро за когось порадіти, чого не бачу в інших людей.

Мене цікавить ваша думка, чи всюди так? Бо мені хочеться вірити, що не всюди.

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page