До мене приїхала жити родини сина: Рома, невістка Оля і малий Даня. Води раніше на Харківщині жили, де у невістки була хороша квартира, мали свій бізнес. А потім все змінилося через повномасштабне.
– Борщі ваші наваристі й картоплі тушковані – дуже не корисні речі. Мовчу вже про смажені котлети, – ховала Оля мої сковорідки і каструлі. – Поки ми тут, їстимемо всі те, що я готуватиму на пару! – невістка встановила пароварку, в холодильники на звільнені полички поклала всякі броколі-авокадо свої. А я тепер котлети у сусідки Томи в холодильнику переховую – сина ж годувати треба
Син Роман одружився з Ольгою чотири роки тому, жили вони раніше у Харкові у квартирі її бабусі, у них підростає синочок Данилко.
Потім, коли квартиру було пошкоджено, невістка з онуком тимчасово виїжджали в Португалію до її рідні, а син до мене переїхав, він за другою професією програміст, віддалено працює і добре заробляє, навіть мені комунальні оплачує. Та вже невістка й онук повернулися.
Продали вони в Харкові аби за що ту Олину квартиру, доклали своїх грошей і придбали у нас у Вінниці двокімнатну квартиру в довить новому будинку, але їй треба косметичний ремонт зробити.
Хотів Роман на цей час орендувати приблизно на місяць житло, поки там у них бригада все зробить. Але ми з чоловіком запросили їх до себе. Ми живемо в селі у 15 хвилинах їзди від міста, можна сказати – у передмісті. І син, і Оля віддалено працюють зараз, тож їм не обов’язково в місто щодня їздити.
Данилкові четвертий рік, і він в садочок лише у вересні піде. Словом, вони погодилися переїхати на місяць до нас.
І от наступного дня почалося. А саме стала Оля речі їхні розбирати і говорить:
– Борщі ваші, Олено Георгіївно, наваристі й картоплі тушковані – не такі вже й корисні речі. Мовчу вже про смажені котлети, – говорила, ховаючи подалі мої сковорідки і каструлі, Оля. – Тому поки ми тут, їстимемо всі те, що я готуватиму на пару!
Невістка встановила пароварку, з холодильника прибрала все, не корисне на її думку, і на звільнені полички поклала всякі броколі, авокадо, тофу й таке інше.
– Ми на правильному харчуванні, знову до нього повернулися, тому дуже вас з Олегом Олександровичем прошу це поважати і місяць пожити за моїми правилами, не спокушати мені дитину шкідливою їжею. Нічого солодкого, мучного і смаженого! Ніяких ковбас і сосисок взагалі, а я вас навчу смачно і правильно їсти!
Мені хотілося, звичайно, сказати невістці кілька лагідних, але я стрималася. Часи зовсім не підходящі для конфліктів. А потім я порадилася з чоловіком і вирішила потерпіти, аби тільки мир у родині і в хаті був.
Отже, тепер ми снідаємо вівсянкою на воді з яблучком, родзинками і медом, обідаємо якимось прозорим супчиком з кабачків і броколі, а вечеряємо гречкою з паровою рибою або куркою і салатом з сиром тофу, авокадо і помідорами. Якось так.
Але коли Ольга їде з малим на півтори-дві години на прогулянку, я швиденько вмикаю витяжку і смажу картопельку і котлети, і переховую це все у сусідки Томи в холодильнику, а чоловік до неї заходить і тормозок на роботу собі нормальний ситний бере.
Так і Роман іноді робить, бо знає мою хитрість, я синочку розповіла, яким чином можна нормально поїсти. Ну а як ще? Не тримати ж чоловіків голодними? А за онука я не переживаю, дитині дійсно корисне невістчине меню, ще встигне дорослих смаколиків дорослих за життя наїстися.
Але, щиро кажучи, вже не дочекаюся, коли пиріжечків з горохом насмажу та соляночки зварю, а чоловік цього часу так і зовсім як манни небесної чекає, йому вже сальце і грудинка копчені аж сняться, сам казав! Та ми набралися терпіння – аби всі живі і мир в родині, решта – не головне!
Всім щастя й миру!
Автор – Олена М.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
