До появи на світ нашого першого онука ми зробили дітям подарунок – знайшли і оплатили оренду. Онук народився справжнім богатирем, але посюсюкатись з ним не виходило. І лише через пару тижнів я сама напросилась провідати онука. Ще з порога я зрозуміла, що Мирося ще та господиня: брудне взуття посеред коридору, всюди пил і бруд, а на кухні – повний безлад. Та спершу я пройшла до онука, і не повірила своїм очам. Невістка в той час щось “важливе” писала на вайбер
Наші відносини з Миросею, моєю невісткою, починалися цілком благополучно. Син привів знайомитися дівчину. Приємна, товариська, скромна. Трохи дратувало, що вона не випускала з рук свого смартфона, і, беручи участь в розмові, встигала ще спілкуватися з декількома подругами, іноді невпопад відповідаючи на мої запитання. Але після вечері допомогла прибрати зі столу, і попрощалися ми дружелюбно.
Відгуляли весілля, досить скромно, молодій сім’ї не було де жити, і ми запропонували їм поки спільний дах над головою.
Мирося через місяць сказала, що при надії, ми з чоловіком порадилися, і вирішили взяти на себе оплату орендного житла, щоб, коли з’явиться дитина, син з невісткою могли жити окремо.
Знайшли їм затишну однокімнатну квартиру, оплатили за пів року вперед, і, таким чином, зробили молодим подарунок до народження дитини.
Онук народився в термін, порадував усіх своєю вагою – 4,100 – 56 см. Мені, як бабусі, не терпілося з ним няньчитися, але ні син, ні невістка в гості не кликали, а по телефону розповідали, що все добре і з усім справляються.
В черговий вихідний я не витримала, і сама напросилася в гості.
Мирося сказала, що завжди рада мене бачити, а сина в той день викликали на терміново на роботу, і він помчав ні світ, ні зоря.
У чудовому настрої я піднімалася в їх квартиру, але, коли невістка відкрила двері, я мало не впала прямо на порозі. Навіть зі сходового майданчика було видно, що в квартирі твориться щось неймовірне. Розкидані речі, брудне розкидане взуття, зсунутий лінолеум і порозкривані фіранки. Все це абсолютно не нагадувало той порядок і затишок, який ми з чоловіком бачили, коли спілкувалися з господарями житла.
Далі більше. Кухня була завалена брудним посудом, плита настільки залита супо-борщами, другими і третіми стравами, що неможливо на все це було дивитися без відрази.
Невістка незворушно привіталася, махнула рукою в бік дитячого ліжечка, де закректав син, і почала відповідати на “термінове” повідомлення по телефону.
Я підійшла до онука і здивувалася ще більше. Підгузок важив, мабуть, трохи менше, ніж дитина. Коли він змінювався, вчора, чи позавчора – невідомо. Знявши цей непідйомний “гаджет” з дитя, побігла з ним у ванну, щоб привести в порядок його червоненькі місця.
Мама в цей час безтурботно строчила СМС-ки і повідомлення по вайберу.
Вручивши Миросі викупаного і переодягненого в чистий одяг онука, попросила частіше дивитися в бік дитини, чим викликала здивований вираз її обличчя з амбітно піднятими бровами.
Розуміючи, що вона, попри всі проблеми – годуюча мама, попрощалася, і вже на вулиці зателефонувала синові.
З ним я вже не соромилася в виразах, і насварила, як школяра за цей хлів в квартирі і нечепуру дружину. Сказала, що попрошу господарів глянути на свою квартиру, вірніше, на те, у що молода сім’я перетворила її всього за пів місяця.
Син образився і відключив телефон. Сподіваюся, що вони спільними зусиллями, все ж наведуть людський порядок там, де живуть.
Ну скажіть мені, невже приємно бачити навколо себе гори сміття і брудного посуду?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
