До своїх майже 35 років у Іри було все: заміський будинок, квартира, машина, побудована кар’єра. З особистим життям проблем не було, зважаючи на відсутність особистого життя як такого. В молодості її не дуже турбував цей факт, адже все ще попереду. Але не склалося. Звичайно, Іра мала чоловіків, але ніхто з них не поспішав вести її під вінець.
Свій 35 день народження Іра зустрічала на самоті: на роботі не дуже шанували строгу начальницю, а друзі-подруги самі загубилися на життєвому шляху, не впоравшись із заздрістю.
Замовивши вечерю з ресторану, Іра сиділа з келихом у руці і не бачачи поглядом дивилася на вогонь у каміні. Зазвичай вона не почувалася самотньою, але сьогодні самотність відчувалася скрізь: вона була наче розлита в пронизливій тиші будинку.
Мотнувши головою, щоб відпустити наслання, Іра відкрила ноутбук і руки самі набрали текст: материнство.
Через тиждень Іра здійснила візит до найкращого центру міста. Ще за тиждень відбулося знайомство Іри з Вірою, потенційною матір’ю.
Після всіх необхідних формальностей в клініці, жінки домовилися зустрітися увечері в кафе, щоб познайомитися ближче. Там Віра розповіла причину, що спонукала її піти на такий нелегкий крок-виношування чужої дитини.
Єдиний син Віри був хворий, вони з чоловіком витратили на лікування все, що мали, взяли кілька кредитів і продали квартиру. Але була потрібна ще одна операція за яку заплатити нічим, а вона потрібна як повітря.
Вона розповіла, що її чоловік, Іван, працює на 3 роботах, але вони не встигнуть зібрати гроші: операція потрібна терміново. Так як Віра вже здала всі необхідні аналізи в клініці, Іра вирішила, що саме ця жінка стане матір’ю для її дитини.
Коли Віра була на 9-му місяці. Син Віри, за запевненнями лікарів, який абсолютно одужав, став сильно здавати.
Це так вразило Віру, що вона опинилася у лікарні.
Іра летіла до клініки, практично не звертаючи уваги на світлофори, буквально за годину вона вже була там.
Накинувши халат і помивши руки, Іра підійшла до дитячого ліжечка. Там солодко спав пухнастий малюк.
У Іри защеміло серце від ніжності: нехай вона й не носила цієї дитини, але все одно вона була її частиною.
Іван теж біг у клініку, стан його дружини викликав побоювання у лікарів. На жаль, він не встиг.
Іра вважала себе зобов’язаною допомогти Івану, адже вона вважала себе частково винною у тому, що трапилося.
Вона сплатила прощання з дружиною, погасила кредити, спонсорувала операцію синові Ігоря і купила їм квартиру. Вони стали бачитися дедалі частіше. Гуляли з дітьми, ходили до музеїв театри.
Через кілька років вони вирішили з’їхатися.
Іра прокинулася, почувши тупіт дитячих ніжок, що мчали коридором.
Увірвавшись у спальню дорослий, хлопчаки з радісним криком кинулися на неї: «З днем народження, матусю!»
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.