До сина зателефонував його партнер, а той якраз посуду мив і мав руки в піні, і так йому це в слухавку і сказав, а в кінці, що перетелефонує. А я казала Степану, що сама помию, нехай йде працює. Але ж ні, в них в сім’ї так заведено, що вся робота по дому порівно розділена між чоловіком і дружиною. — І тобі не соромно перед партнером? — на весь голос вигукнула я, щоб і Тетяна, моя невістка, почула. — Та з тебе всі сміятися будуть. Здоровий хлоп, який має дружину і дочку десяти років, біля гори брудного посуду стоїть!

До сина зателефонував його партнер, а той якраз посуду мив і мав руки в піні, і так йому це в слухавку і сказав, а в кінці, що перетелефонує. А я казала Степану, що сама помию, нехай йде працює. Але ж ні, в них в сім’ї так заведено, що вся робота по дому порівно розділена між чоловіком і дружиною.

— І тобі не соромно перед партнером? — на весь голос вигукнула я, щоб і Тетяна, моя невістка, почула. — Та з тебе всі сміятися будуть. Здоровий хлоп, який має дружину і дочку десяти років, біля гори брудного посуду стоїть!

На мій галас не могла зайти в кухню невістка.

Я навіть уявити не могла, що Тетяна так може рота до мене роззявляти. Вона завжди була стриманішою, але сьогодні щось її спрацювало. Після цього вечора між нами нависла певна напруга.

Наступного дня Степан прийшов додому з роботи. Він бачив, як ми сперечалися, і намагався заспокоїти ситуацію.

— Мамо, вибач, що сталася така сварка. Я справді не хотів, щоб це було так.

— Вибач? — відповіла я холодно. – Хто таке бачив, щоб дружина сиділа на дивані, а чоловік мив посуду?

Тетяна, сидячи на кухні, мовчки чула наш діалог. Вона зрозуміла, що між нами щось пішло не так.

— Мамо, мені шкода, що ви так думаєте, — сказала вона тихо. — Ми просто намагаємося підтримувати баланс у домі.

Я глибоко зітхнула. Все це змушувало мене задуматися над тим, як змінилися традиційні ролі у сім’ях. Колись мені також здавалося, що догляд за домом — це головне завдання жінки, але зараз світ інакший.

— Я просто не розумію, чому все стало таким складним, — зізналась я. — Раніше все було ясно: чоловік працює, жінка займається домом. А тепер ніде не знайти тих старих правил.

Степан підійшов до мене і обійняв.

— Мамо, ми можемо знайти компроміс. Можливо, розподілити обов’язки так, щоб тобі було легше?

Я подивилася на нього і побачила щиру турботу в його очах. Але водночас у мені з’явилося почуття невпевненості. Чи варто відмовлятися від своїх переконань заради гармонії в родині?

— Можливо, — відповіла я, — але мені важко звикнути до цього. Ми ж живемо окремо, і мені це не подобається. Я звикла, що посуд мити і прибирати — жіноча справа. В мене так було.

Тетяна підійшла до нас і сіла поруч.

— Мамо, я розумію твої переживання. Але час змінюється, і нам потрібно знайти новий баланс. Можливо, ми можемо разом обговорити, як зробити наше життя комфортнішим для всіх.

Я задумалась над її словами. Чи дійсно варто триматися за старі звички, якщо вони приносять лише сварки і непорозуміння? А може, варто відкритися до нових можливостей і спробувати знайти нові шляхи співжиття?

Це питання залишається відкритим для кожної з нас. Як ви вважаєте, чи варто зберігати традиційні ролі у сім’ї, чи краще адаптуватися до сучасних умов? Як знайти баланс між власними переконаннями і потребами близьких?

You cannot copy content of this page