fbpx
життєві історії
До цього була довга дорога. Мій власний комфорт дався мені нелегко. Але воно того варте. Коли я виходила заміж за Олексія, у мене була якась покірно-хвороблива упевненість, що я зобов’язана робити все, аби лишень сподобатися Раїсі Андріївні. Я три години після роботи варила солянку, дотримуючись рецептури, стараючись з усіх сил, а Раїса Андріївна спробувала, скривилася і вилила вміст тарілки в унітаз. – Таким тільки свиней годувати, вари нову

До цього була довга дорога. Мій власний комфорт дався мені нелегко. Але воно того варте.

Майже два роки я себе приборкувала, намагаючись стати ідеальною невісткою, догоджати свекрусі Раїсі Андріївні. А потім поставила хрестика на цих стараннях, переконала Олексія з’їхати від неї, мені стало глибоко байдуже на всі її невдоволення, і живу я тепер собі щасливо. Навела свої порядки в своїй родині, не дозволяю себе зневажати і відстоюю особисті кордони.

Але розповім спочатку.

Коли я виходила заміж за Олексія, у мене була якась покірно-хвороблива упевненість, що я зобов’язана робити все, аби лишень сподобатися Раїсі Андріївні. Це ж мама чоловіка! Перед очима був приклад моєї мами і її спілкування з татовою мамою. Бабуся дуже любила мене, але маму не терпіла, всіляко намагаючись зачепити, вказати на її недоліки і неідеальність. Мені тоді здавалося, що це норма життя і неминуче.

Яка ж я була проста і наївна…

Мама Олексія мене теж прийняла без захвату і почала одразу ліпити з мене “ідеальну невістку”. Моє становище ускладнювалося тим, що жили ми з Льошею спочатку у його мами, оскільки всі навколо голосили, що нерозумно витрачати гроші на оренду квартири, треба ж збирати на своє житло. Чому не пішли до моєї мами? Ну так не заведено, дружина йде в будинок чоловіка, а не навпаки. Не питайте, звідки цю маячню відкопали, я не знаю, просто ось так.

Скільки ж моїх сліз було пролито з перших же днів сімейного життя! На думку Раїси Андріївни, я все робила не так – готувала, прала, прибирала, розмовляла з чоловіком. Скільки разів я скаржилася своїй мамі, але вона тільки хитала головою і казала терпіти.

– Всі так живуть. Не збудуєш нормальні взаємини з матір’ю чоловіка, вона його швидко від тебе відвадить. Тому терпи, з часом стане легше.

Але легше не ставало. Ставало тільки важче. Якщо в перший рік мені просто робили постійно зауваження, то потім вона вже вільно підвищувала на мене голос, вказувала, що робити і як жити. Олексій велику частину наших конфліктів не бачив, він працював позмінно, тому я часто залишалася вдома удвох з його мамою. Скаржитися Льоші на його ж маму я вважала безглуздо. Але через те, що я стала більш нервовою, ми почали і з ним частіше сваритися. Раїса Андріївна це з радістю помічала і, звичайно, підливала масла у вогонь.

А півроку тому настав час “Х”. Мене просто перемкнуло. Я три години після роботи варила солянку, дотримуючись рецептури, стараючись з усіх сил, а Раїса Андріївна спробувала, скривилася і вилила вміст тарілки в унітаз.

– Таким тільки свиней годувати, вари нову. Мій син це їсти не буде, я просто не дозволю.

Стою я посеред кухні і розумію, що все. Ні сліз немає, ні емоцій, мені не образливо. Мене просто все дістало.

Я пішла в кімнату, одяглася і пішла у парк. Свекруха спочатку думала, що я пішла по продуктами, а через півгодини почала мені надзвонювати. Я просто скидала дзвінки.

Написала Льоші, що більше жити з його мамою не збираюся. У нас є два виходи: або ми роз’їжджаємося і розлучаємося, або разом з’їжджаємо на орендовану квартиру. Чоловік спочатку подумав, що у мене якась примха, але, передзвонив, почув мій абсолютно спокійний голос і зрозумів, що я серйозно.

Я так і просиділа в парку, поки він не приїхав по мене. Мені не було ні холодно, ні жарко, нічого не хотілося.

Олексію я не розповідала про всі нюанси спільного життя зі свекрухою, але позначила, що я так більше не можу, не хочу і не буду. У нас з ним і так все тріщить по швах, і є тільки один шанс все виправити – жити окремо.

Льоша намагався щось заперечити, але мабуть щось в моїх очах побачив і погодився. Ми разом пішли додому. Свекруха була зла, як сто чортів, але влаштовувати сцену не наважилася, вона ніколи при синнові не виходила на відкритий конфлікт. Я відразу пішла шукати в інтернеті варіанти з житлом.

Наступний день я присвятила пошуку квартири, з роботи відпросилася, сказала, що недобре себе почуваю, хоча я ніяк себе не почувалаа взагалі. З дому я пішла разом з чоловіком, щоб не залишатися з його мамою наодинці під одним дахом. Олексій в цей день працював у першу зміну.

За день я переглянула п’ять варіантів квартир, знайшла ідеальну для нас за ціною і якістю, чоловік перевів гроші і я уклала відразу ж договір. Після роботи чоловік приїхав, схвалив мій вибір і ми поїхали збирати речі. Льоша хотів до вихідних відкласти, але я б не вижила.

Речей у нас було не так вже й багато, свого нічого нажити не встигли. Майже все було свекровіно. Вона говорила, що у неї не склад, все є, нічого купувати не треба. Але я після роботи заїжджала до своєї мами, сказала, що ми з чоловіком зняли квартиру і нам би потрібні побутові дрібниці на перший час. Подушки там, ковдри, постільна, посуд. Мама з бабусею відразу зібрали мені цілі коробки приданого, докупити залишилося по дрібниці.

До вихідних ми повністю переїхали. Чоловік ще кілька днів жив у мами, а я після роботи їхала відмивати квартиру, розставляти посуд, стелити ліжка. Ночувала там же. У мене було відчуття, що з шиї зняли ярмо, стало легше дихати.

Після нашого переїзду через тиждень в гості принесло Раїсу Андріївну. Я не відмовляла їй, неприязні у мене до неї не було, що дивно. Я розуміла, що сама дозволила так з собою поводитися.

Звичайно, свекруха з порога розкритикувала все, знайшла бруд і провела ревізію холодильника.

– Тільки з’їхали, а ти вже мого сина годуєш аби чим у антисанітарії! – обурилася вона, дістаючи з холодильника пачку магазинних пельменів. – Викинути негайно, це не можна їсти!

Вона потяглася до відра, але я мовчки перехопила її руку і повернула пельмені на місце.

– Я у вашому домі свої порядки не встановлювала. Будьте люб’язні відповісти взаємністю.

У неї щелепа на підлозі від подиву опинилася. До такого життя її явно не готували. Вона похапали ротом повітря, а потім вилетіла з квартири, гримнувши дверима. Я зрозуміла, що здобула свою першу перемогу. Якби я тоді змовчала, то сенс нашого переїзду був би втрачений, вона діставала б мене так само, тільки вже не на своїй території, а на нашій.

Раїса Андріївна потім не одноразово пробувала по-всякому заводити свої порядки, наговорювати на мене сину. але мені вдавалося відбивати її наскоки. Я більше не боялася її, не переживала, що вона може зруйнувати мій шлюб. Через цей острах я його сама мало не зруйнувала.

В гості до мене Раїса Андріївна більше не ходить. Вона не може змиритися, що я вибралася з-під її каблука. У нас з чоловіком все добре. Продовжуємо збирати на квартиру. Так, йде ця справа важче, але зате стосунки знову так само ніжні і трепетні, як і до весілля. Тільки моя мама все переживає, що я зі свекрухою посварилася, все хвилюється, що мені це боком вийде.

– А у мене родина не зі свекрухою, а з Олексієм, – відповідаю я мамі. Можливо, якби це свого часу зрозуміла і моя мама, вони б з татом досі були разом.

Мій власний комфорт дався мені нелегко. До цього була довга дорога. Але воно того варте.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page