До цього випадку за 3,5 року свого шлюбу, я ні разу не сказала мамі чоловіка жодного поганого слова. Мене так виховали – в повазі до старших. Плюс досвід проживання з бабусею. Так що пропускати чужі слова повз вуха, ввічливо посміхаючись у відповідь, я вмію. По крайній мірі, я була в цьому впевнена.
– У нас заведено так: щосуботи мій син їздить до мене в гості. З тобою чи без тебе, але їздить. Вирішуй сама, люба, – заявила свекруха в нашу першу зустріч.
Без проблем. Свекруха – самотня жінка, у якої немає інших радощів в житті. На хвилинку я поставила себе на її місце і зрозуміла: я хочу, щоб мої діти до мене приїжджали, коли я постарію. Зі своїми чоловіками-дружинами, з дітьми. І перш, ніж сказати якесь бридке слово обранцям моїх дітей, я буду пам’ятати про можливе самоті в похилому віці.
– Звичайно, Галино Володимирівно, я з радістю буду складати компанію вашому синові, – посміхнулася я і подумки додала: «Тільки тому, що я дуже люблю свого чоловіка, а він любить вас. Мені неважко – посидіти, усміхнулася півтори-дві години».
Щоранку суботи починалося зі зборів: мінімум косметики, інакше я «як клоун розмальовані», довга сукня, інакше «в штанах і поясах, замість спідниці, ходять лише занепалі жінки», обов’язково беру частування, приготоване своїми руками, інакше «дівки нині зовсім безрукі пішли, навіть печиво самі зробити не в змозі».
3,5 року я сиділа за столом, пила противний чай і посміхалася, як ідіотка, підтримуючи будь-яку нісенітницю, то стукнули свекруха в голову.
– Синочку, мені здається, тобі треба розлучитися. Що за дружина у тебе така? Де ти таку знайшов? Вона тебе не варта! – невдоволено свекруха вимовляла своєму синові.
– Ви маєте рацію, Галино Володимирівно. Жодна жінка, що живе в цьому світі, не гідна вашого сина. Не коротати адже йому вік на самоті? Якщо мій чоловік зустріне гідну жінку – я з радістю його відпущу, – з пафосом вимовляла я.
Почувши подібну від мене в перший раз, чоловік покрутив пальцем біля скроні:
– Ти що несеш? Що значить – з радістю відпустиш?
– Ти що, хочеш щоб ми з твоєю мамою почали сваритися? Ми розсварилися, я буду говорити з тобою тільки, вона – зовсім інше. Ти будеш розриватися, намагаючись догодити одразу двом улюбленим людям, таким, що суперечить одне одного. Рано чи пізно ми тебе дістанемо, і ти зненавидиш нас обох. Тобі це треба? – відповіла я.
Якщо ви думаєте, що підсумком моєї терпимості була щаслива дружба з матір’ю чоловіка, то ви помиляєтеся. З кожним разом вона нахабніла все більше і більше. А моя витримка і виховання тріщали по швах. Останньою краплею стали її слова, сказані відразу після народження нашої з чоловіком дочки:
– Ти свою справу зробила – продовжила наш рід. Можеш бути вільна. Дитину ми виростимо самі.
Вона сказала це мені, повернулась до сина і попросила його спуститися в таксі за валізами і додала:
– Дівчинці потрібна жіноча рука, тому я буду жити з тобою і виховувати внучку. Заживемо!
Чоловік пішов за речами своєї матері, а я стояла в повному ступорі.
– Що встала? Збирайся! – скомандувала моя свекруха.
В той момент я зізналася сама собі: мій підхід і спроба вибудовування подібних відносин з мамою чоловіка – фатальна помилка. Треба було з самого початку або її ввічливо послати, або спробувати знайти спільну мову, а в разі невдачі знову ввічливо послати.
Вперше в житті я кричала і махала руками. Я намагалася виштовхнути маму свого чоловіка за двері, я верещала, що нікому не віддам свою дочку, що я перегризу всіх, хто встане на моєму шляху до материнства.
– Ось, значить як. Мені все ясно – пробурмотіла Галина Володимирівна собі під ніс.
У цей час повернувся чоловік. Свекруха повернулася до нього і сказала:
– Твоя дружина тебе не любить. Дочку любить, а тебе ні. Тебе вона готова віддати, а за дитину заступилася. Моя тобі порада: розлучайся, – і пішла.
Чоловік не став слідувати маминою порадою, а перестав брати участь в суботніх посиденьках. Чоловік брав участь в суботніх посиденьках все рідше і рідше – немовля, додаткові зміни на роботі на вихідних.
Свекруха кує одна. Цього вона хотіла?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
