Є матусі, які не полюблять обранця чи обраницю своєї дитини, не тому що та чи той погані, а просто з принципу, і так буде з кожним обранцем. Це вже гордість, характер, як хочете, так і назвіть, і нічого не поробиш.
Хочу навести приклад з нашої сім’ї. До заміжжя я зустрічалася з багатьма молодими людьми і щоразу ми розлучалися через те, що мамі вони не подобалися. Зустріла я майбутнього чоловіка Олега, само собою, він також їй не сподобався, мама сказала – я все одно вас розведу.
І якби мій чоловік був хоч мільярдером, хоч писаним красенем, хоч кандидатом наук, хоч президентом, вона знайшла б до чого причепитися. Та у випадку з Олегом я її не послухала, про що й не шкодую.
З моєю свекрухою у нас склалися чудові стосунки, одразу ж при першій зустрічі. Я старша за чоловіка на 5 років, свекруха про це дізналася пізніше і цей факт анітрохи не змінив її ставлення до мене.
Ми живемо разом із батьками чоловіка, свекруха мені допомагає у чомусь, у свою чергу – я їй. Кожна з нас має недоліки, але ми їх не помічаємо. Мені взагалі здається, що у моєї свекрухи немає недоліків, просто я їх не бачу.
Головна помилка обох сторін – це зайва гордість та егоїзм. Звичайно всі ми горді і відстоюємо свої права, своє “Я”, але в сімейних взаєминах мені здається необхідно стримати свій егоїзм, особливо якщо ти приходиш в іншу сім’ю, до батьків чоловіка або дружини. Тут неодмінно необхідно зважати на правила нової сім’ї.
Помилка деяких мам – почуття власності стосовно своєї дитини. Як у дитинстві мама вирішувала, яку кашу буде їсти дитина, так і далі мама вирішує з ким дружити, з ким одружується.
Але я переконана, що мама з дитиною пов’язані тільки в утробі, як тільки малюк народжується пуповину перерізають – все, з цього моменту дитина з мамою більше не пов’язана, дитина – не власність матері. Діти – не наша власність! Але, на жаль, багато матусь так не вважають.
Я ж вдячна своїй свекрусі за те, що вона це все розуміє, що син для неї – не маленький хлопчик, а дорослий самодостатній чоловік, який сам вирішує все у своєму житті. Вона майже не втручається в наше життя, а мене любить, як дочку.
Фото – авторське, ілюстративне.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
Недавні записи
- Вже було назначено дату весілля, ми з Лесею вирішили побратися 25 листопада. І раптом батько запрошує мене в ресторан на вечерю, сказав, аби я прийшов сам для серйозної розмови. Виявляється, в моїй родині є таємниця. І як тепер бути – я не знаю. Батько хоче вписати його у спадок
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?