fbpx
життєві історії
Добре що я “розкусила” Уляну відразу, а не дала їй самостверджуватися за свій рахунок. Не потрібні мені такі друзі. – Андріано, що ти собі таке викупила, а головне, де таке ще продають?, – з єхидною посмішкою запитувала Уляна. А вже через тиждень я зустрічаю подругу в центрі міста, в точно такому ж комбінезоні, як у мене. Ну скажіть, хіба можлива в нашому випадку жіноча дружба? 

Добре що я “розкусила” Уляну відразу, а не дала їй самостверджуватися за свій рахунок. Не потрібні мені такі друзі. – Андріано, що ти собі таке викупила, а головне, де таке ще продають?, – з єхидною посмішкою запитувала Уляна. А вже через тиждень я зустрічаю подругу в центрі міста, в точно такому ж комбінезоні, як у мене. Ну скажіть, хіба можлива в нашому випадку жіноча дружба?

Від недавнього часу перестала вірити в жіночу дружбу!

Кілька років тому я розлучилася з давньою подругою, лише через довгі роки зрозуміла, що вона самостверджувалася за рахунок мене.

Я зітхнула з полегшенням, коли перестала з Ларисою спілкуватися і зрозуміла, що мені не потрібні ніякі подруги.

Але через певний час і я перейшла в новий колектив, де стала спілкуватися зі своєю ровесницею, у нас з Уляною було багато спільного і начебто стали зароджуватися зачатки дружніх відносин, поки я зрозуміла, що це ті ж граблі.

Я стала частіше чути: “А ось я роблю так…”, мені говорили, що я все роблю неправильно, все погано і мені варто у неї повчитися як бути хорошою дружиною, матір’ю, колегою та інше.

Найбільше потішила розповідь, як чоловік Уляни на свято “перекинув” сам пляшку біленької і вона, як супер дружина, возила його весь день по друзях.

Це був показовий приклад для мене, але я його сприйняла по-своєму.

Потім вона мене вчила, які страви готувати, щоб чоловік з кожним днем все більше і більше закохувався, а сама тим часом, купувала одяг як у мене, а перед тим говорила: що ти таке викупила? Цей комбінезон зараз не в моді? – І о диво, на наступний тиждень вона носила такий же…

Загалом дружби з Уляною не вийшло з моєї вини, я не стала відгукуватися на пропозиції сходити в гості, в кафе, на виставку і з радістю продовжила присвячувати свій час улюбленому захопленню і сім’ї.

І тепер ніхто не буде самоутверджуватися за мій рахунок, ніхто не буде мене критикувати, ніхто не буде забирати мій час і ніхто мене не зрадить.

Перестала я вірити в жіночу дружбу?

Не знаю, можливо вона існує… А ви як думаєте?

у вас є подруги, яким ви можете довіритись? Чи то я якась не така…?

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page