fbpx
життєві історії
Дочка хоче помінятися зі мною місцями: щоб я повернулася з заробіток у Польщі у Франківськ, а сама поїхати туди, до якогось чоловіка. Дітей вона хоче залишити зі мною в Україні

Дочка хоче помінятися зі мною місцями: щоб я повернулася з заробіток у Польщі у Франківськ, а сама поїхати туди, до якогось чоловіка. Дітей вона хоче залишити зі мною в Україні. Розповім по порядку, можливо, отрмаю якусь слушну пораду.

Ми з чоловіком жили душа в душу багато років. Разом виростили трьох чудових дітей, поставили їх на ноги. Але коли наша молодша дочка Марічка закінчила школу, а старші Василинка та Андрій вже навчалися в університеті, чоловік покинув мене. Пішов до іншої жінки, яка була молодша за нього на цілих 10 років.

Нам з чоловіком тоді тільки-но виповнилося по 45.

Моє життя відтоді круто змінилося.

Про те, щоб шукати нового чоловіка, я навіть думати не хотіла. Я розуміла, що мені потрібні гроші, щоб допомагати дітям. Тож я вирішила знайти заробіток за кордоном. Майже відразу мені пощастило знайти гідну роботу в Польщі. Стали в нагоді мої навички медсестри та медична освіта і плюс знання мови.

Я переїхала до Варшави до літньої жінки на ім’я Ребека. На той момент їй було 85 років, вона жила сама і потребувала постійного догляду. У мене це добре виходило. Мені здається, певною мірою саме завдяки мені ребека змогла прожити ще цілих 12 щасливих років. Останнім часом вона часто казала, що залишить мені все своє майно. Мовляв, у неї все одно нікого більше немає, а я зробила для неї надто багато.

Якщо чесно, я не сприймала її слова всерйоз. Та й мені було дуже ніяково. Однак після відходу бабусі насамперед мені зателефонував її юрист. Тепер маю свою 3-кімнатну квартиру у Варшаві. Законно. Я не могла повірити в це щастя, але я розуміла, що це не привід припиняти працювати. Мені ж треба було допомагати дітям. Точніше, молодшій доньці Марічці.

Треба сказати, тарший син ще кілька років тому переїхав жити до Європи, у Німеччину. Він успішний айтішник, живе приспівуючи. Василинка теж добре влаштувалась, вийшла заміж за бізнесмена. Сама працює у приватній клініці косметологом.

А ось життя Марічки не задалося. Вона залишилася жити у нашому рідному домі. Вийшла заміж, народила двійнят. Тільки ось минулого року її чоловік пішов із життя.

Недавно Марічка зателефонувала та сказала, щоб я приїжджала додому. Мовляв, я працюю все життя, а тепер пора б і відпочити.

Але справжню причину її дзвінка я дізналася пізніше, коли поговорила зі старшою дочкою. Виявилось, що Марічка хоче залишити на мене дітей та поїхати за кордон. Теж на заробітки. Правда, все не так просто. У Польщі вона знайшла собі якогось чоловіка. Він готовий прийняти її у себе, але лише без дітей. Троє чужих діток тому Томеку не потрібні

Я й не знаю що мені робити. З одного боку, мені хочеться допомагати онукам, але я не готова повертатись на батьківщину у такі часи. Тому я запропонувала Марічці, щоб вона переїжджала разом з усіма дітьми до мене у Варшаву. Адже тут і квартира велика, місця на всіх вистачить.

Тільки от дочка хоче зовсім іншого.  Не знаю, як її переконати, що людина, яка відмовляється прийняти її дітей, не принесе їй щастя.

Чи мен і справді варто повернутися додому, залишитися з онуками і дати Марічці шанс влаштувати особисте життя?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.