Свекруха не дає продати квартиру, а чоловік її слухається
– Дочка мене днями втішила: каже, мамо, скоро ти станеш двічі бабусею! – розповідає шістдесятирічна Лариса Миколаївна. – Другого чекають! Я говорю, ну тепер вам точно треба щось вирішувати з квартирою. Продавати цю студію та брати двійку. Але дочка тільки зітхає – Георгій, чоловік її, на це не піде, бо його мати проти продажу.
Дочка Лариси Миколаївни, Людмила, з чоловіком та трирічною дитиною живуть у крихітній квартирі-студії, яку свого часу свекруха купила синові «на старт». Житлоплоща перед самим весіллям була оформлена на Георгія, і ключі свекруха урочисто вручила молодим у день одруження.
Це був справді шикарний подарунок для двадцятип’ятирічних молодят – нехай крихітне, але своє окреме житло. Квартиру свекруха купувала сама, з нуля, збирала гроші по копійці, у всьому собі відмовляла, і діти, звичайно, були їй дуже вдячні за таку допомогу.
Проте через три роки після весілля у молодих народилася дитина і квартирка стала тісною.
– Сидять один у одного на головах, простору немає взагалі, все заставлено! – зітхає Лариса Миколаївна. – З однією дитиною – і то дуже тяжко. Другого там просто нема де розмістити!
Про те, що треба розширюватись, молоді думають уже давно. Здавалося б, логічний вихід – продати студію, внести ці гроші як початковий платіж та купити двійку. У молодих є навіть деякі накопичення, так що іпотека в такому разі була б невеликою і її можна було б через якийсь час добити материнським капіталом.
Проблема лише у тому, що свекруха, Ольга Михайлівна, категорично проти продажу студії. Наразі це майно сина, придбане до шлюбу, окрема житлоплоща. Продавати її та купувати щось спільне з Людмилою – надто жирно для невістки, вважає свекруха. Людмила не працює, і у зв’язку з очікування на дитинку, довго ще не приноситиме гроші. При цьому, фактично не вклавши жодної копійки, у разі чого матиме право на половину нової квартири.
– Загалом, якесь марення! – сердиться Лариса Миколаївна. – «А раптом вони розлучаться…». З чого їм розлучатися? У них все нормально, за другою дитиною пішли. Якщо так міркувати, то й узагалі одружуватися не варто!
А найбільше її обурює той факт, що Георгій йде на поводу і слухається мати. За документами він господар квартири, міг би й не питати свою матусю, чи можна йому щось зробити із цією нерухомістю чи не можна. Мовчки продав би і купив те, що потрібне для своєї сім’ї.
Але мати проти і Георгій лише розводить руками. Не хоче йти їй наперекір. Навіть не сперечається. Ні, означає ні.
– Я взагалі не вважаю себе вправі розпоряджатися цією квартирою! – пояснює Георгій дружині. – Вона куплена не нами, ми в неї не вклали жодних грошей!
Як вважаєте, така позиція варта поваги?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
