fbpx
життєві історії
– Дочка мені так і заявила ,,якщо не будеш мені допомагати з дитиною, на мою допомогу в старості можеш теж не розраховувати!” – розповідає пенсіонерка Марія Михайлівна

– Дочка мені так і заявила ,,мовляв, якщо не будеш мені допомагати з дитиною, на мою допомогу в старості можеш теж не розраховувати!” – розповідає пенсіонерка Марія Михайлівна.

– Ось так! А нічого, що я не зобов’язана? Виростила, вивчила, на ноги поставила! Більше нікому нічого не винна! А «заробляти» допомогу в старості – це взагалі за гранню!

Марія Михайлівна серйозно ображена на дочку – треба ж було таке заявити матері, як мова-то повернувся!

– І не треба мені допомагати! – сердиться Марія Михайлівна. – Обійдусь без її допомоги! Буде мені ще умови ставити!

Дочці Юлі трохи за тридцять. У них з чоловіком півторарічна дитина і кредит. Юля в декреті, і грошей зараз їм рішуче не вистачає, ледь зводять кінці. Фірма, в якій працює Юлин чоловік, по всій видимості, повільно і сумно йде на дно.

Прибрали всі бонуси, премії, стимулюючі виплати, посадили людей на голий оклад. Ходять розмови про те, що і на чотириденний тиждень переведуть – природно, з пониженням зарплати.

Чоловік Юлі, як і більшість його колег, почав пошуки нової роботи, але поки без результату. Нижче певного порогу із зарплати вони дозволити собі опуститися не можуть – просто не зведуть кінці.

Все йде до того, що треба Юлі виходити на роботу. Там з радістю чекають її назад, це великий плюс.

В їх компанії зараз стартують одразу кілька нових проектів, і якщо Юля вийде в найближчі пару тижнів, вона з самого початку зможе вбудуватися в робочі групи, і у неї буде відмінний заділ на найближчі пару років, з перспективою кар’єрного росту.

Якщо ж зараз не вийти в офіс, а досидіти декрет до кінця, ну або залишитися вдома хоча б двох років дитини – не факт, що потім буде така «зручна» ситуація для старту у велике життя.

Загалом, Юля зібралася виходити на роботу і звернулася до матері з питанням, чи не зможе вона сидіти з дитиною.

Треба сказати, що Марія Михайлівна до цього частенько виручала дочку, залишалася з онуком. Відпускала то в поліклініку, то в магазин, то зустрітися з подружкою. Минулого місяця і зовсім брала онука до себе з ночівлею – Юля з чоловіком їздили на весілля.

Впоралася прекрасно, хоча в глибині душі хвилювалася. Все-таки дитина зовсім маленька був ще, без матері залишався в перший раз.

– І навіщо ти погодилася? – лаяла її подруга-сусідка. – Така відповідальність! Я ось своїм відразу сказала – років до трьох залишатися з онукою не буду зовсім. Це ваша дитина. Ось буде постарше – там вже можна…

– Ну як же, – зітхала Марія Михайлівна. – Вони не так часто і просять. Онук ж. Треба допомагати…

Але одна справа допомогти пару раз на місяць, а інше – впрягтись «на постоянку». Марія Михайлівна сказала дочці, що кожен день по десять годин сидіти з онуком, мабуть, не зможе. Занадто це непросто. Виручити дочку на випадок форс-мажору вона не відмовляється, пару раз на місяць посидить завжди. Але не кожен день…

Загалом, Марія Михайлівна відмовилася, чого Юля, здається, зовсім не очікувала. І з гаряча заявила матері – якщо не будеш сидіти з онуком, і від мене, мовляв, допомоги не чекай. Посварилися, образилися один на одного, не розмовляють.

Юля зараз судорожно шукає няню. Все більш-менш адекватні заламують таку ціну за повний десятигодинний робочий день з маленькою дитиною, що Юлі доведеться віддавати за нагляд дві третини своєї зарплати. Та й адекватних і вільних ще знайти треба. Такі вже, як правило, працевлаштовані. А часу на розкачку особливо немає.

– Гаразд, викрутимось! – каже Юля. – Обійдемося без бабусі. Не хоче – не треба, нехай сидить вдома біля телевізора. Ну, буду зарплату віддавати няньці на перших порах, ну і що? Потім якось владнається це питання. Син в сад піде, зарплата збільшиться, чоловік, може, високооплачувану роботу знайде… А бабуся ще попросить допомоги!

– І що, не будеш допомагати?

– А чому я повинна буду себе обмежувати? – з сарказмом у голосі перепитує Юля. – Догляд за літніми батьками – це непросто. Занадто велика відповідальність! Може бути, пару раз на місяць заїхати і привезти сумку продуктів я зможу. Але впрягатися «на постоянку» – вибачайте. Нехай сама!

А ви в таких ситуаціях на чиєму боці? Як вважаєте, батьки, які не сиділи з онуками, можуть розраховувати на допомогу в старості?

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook