Дочка моя готує гарно, але от до прибирання у неї хисту немає. Живуть з чоловіком і дитиною у своєму будинку, який ми їм зі сватами навпіл перед весіллям подарували. Так от. Вже два роки я тихенько ходжу до них, і, потайки від зятя й свахи, прибираю у них в домі, поки дочка з малим гуляє. А що, я вже на пенсії, от і допомагаю донці. І ось прихожу не як завжди, у середу, а у п’ятницю, а на кухні – сваха! Голубці крутить! Дочка їй платила, виявилося.
Такого я і в кіно не бачила, чесне слово. Ото хитрою у мене донька виявилася!
Старший син давно одружений, живе з родиною у Польщі. А молодша донька вийшла заміж дочка за Сашка у 27 років, два роки тому. Живемо всі у невеликому райцентрі на Хмельниччині.
Весілля великого не гуляли, посиділи в ресторанчику тільки двома родинами.
Зате ми зі сватами склалися і купили молодятам невеликий, але гарний будинок з ділянкою і садочком.
Коли у низ народився Назарчик, я з часом побачила, що донька не з усіма домашніми справами справляється, зокрема, не встигає гарненько кругом прибирати.
Спочатку пару разів на місяць, а потім щотижня я почала ходити до зятя й дочки і прибирати. Так вже майже два роки я тихенько ходжу до них, і, потайки від зятя й свахи, прибираю у них в домі, поки дочка з малим гуляє чи в городі порається, чи своїми якимись справами займається. А що, я вже на пенсії, от і допомагаю донці. Ми з нею і день для цього вибрали – середу. У мене чоловік в цей день довше зазвичай на роботі, то ми потім ще з донькою чай-каву обов’язково ганяємо, розмовляємо, з Назарчиком граюся.
А от готувати Маринка встигає, завжди у неї щось смачне: тюфтельки-фрикадельки-котлетки, перше-друге, щось спечене або млинчики-сирнички.
Я навіть дивувалася – і коли вона встигла навчитися? Адже ніколи в ній особливого завзяття до кухні не помічала. Та, мабуть, бажання готувати для коханого чоловіка і синочка зробило свою справу, думала я і раділа.
…Але ось, десь місяць тому, прихожу я без попередження не як завжди, у середу, а у п’ятницю, а на кухні – сваха! Голубці крутить! А в духовці – великий яблучний пиріг, на плиті – борщ кипить, у мисці – картопля начищена на пюре.
Марина на прогулянці десь з малим.
Оце так справи!
Виявилося, у свахи день – п’ятниця. По п’ятницям вона приходить до дітей, і потайки від сина і від усіх готує – так вони майже два роки тому з Мариною домовилися. Бо Сашко ж поїсти любить, дуже подобаються йому страви, як у мами. От Марина і «навчилася»…
А свасі, як виявилося, дочка ще й платила трохи з тих грошей, що якось там в інтернеті підзаробляє.
Ось якою у мене донечка виявилася підприємливою. Але я на неї не злюся.
Зі свахою ми і по обурювалися, і посміялися, а потім накрили стіл і дочекалися Марину з Назаром. Вирішили гуртом вже і Сашкові про все розповісти – а то не чесно виходить: всіх вивели на чисту воду, а він один у невіданні.
Домовилися зі свахою так і допомагати молодим іноді, але все-таки не щотижня – нехай звикають до самостійності, а Марина готувати вчиться – хай і не свашині страви, а якісь свої. Піде малий весною у садочок – їй вже точно легше буде.
Ну а поки що так, тільки приходимо ми тепер зі свахою не в домовлені дні, а коли у нас є час і бажання, і частенько збігається так, що заявляємося одночасно. Ну що ж – в такі дні просто більше млинців і цукерок з’їдається під час наших «дівчачих» чаювань.
Автор – Олена К.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!