Дочка моєї сусідки Галі геть не розуміє, що коїть. Їй лише сімнадцять. Заходжу я до них ввечері, бо хотіла тисячку гривень розміняти, а вони на дивані, один біля одного сидять, і якесь кіно дивляться. Я всім своїм виглядом дала зрозуміти, що це не нормально. – Галю, та ти дочекаєшся, що твоя Іванка в подолі принесе. В наші часи такого не було. Та роби щось! Не дозволяй таке, бо буде і Іванка твоя сльози лити і ти біля неї.
Я ніколи нікому зла не бажала, і як треба, то могла допомогти.
Тільки люди не завжди бачать ту допомогу.
Я живу в селі, з чоловіком розлучена, тож добре знаю, як може бути погано в шлюбі. Тому як бачу, що можу допомогти молодому поколінню в справах любовних, то використовую можливість.
В мене по сусідству живе Галина, ми з нею давно дружимо і я ще з дитиною гляділа її єдину доньку Іванку. Галина мала хорошу сім’ю, її спокійний характер не раз рятував від багатьох суперечок. Тому-то суворості Галині часто не хватало у вихованні доньки.
На мою думку Іванка виросла залюбленою, Галина їй у всьому потакала і не могла відмовити проханням доньки. А як Іванка стала старшою, то прохань тільки більше ставало.
І ось недавно бачу ситуація, що до Іванка почав приходити якийсь хлопчина. Старший, десь років 21, Антоном звати, зразу видно, що тільки й одне йому на голові. Я Галині казала, щоб вона не підпускала того хлопця до дитини, та де там.
Бачу раз за разом хлопець в неділю після церкви заходить до них додому і сидить до сивої ночі, бо навіть не видно, коли з хати йде. Але я все одно знаю, бо мій пас Барбос завжди на нього гавкає іноді це буває, що як хлопець іде, то вже дуже пізня година.
Ось і сьогодні, заходжу до Галини, а Антон з Іванкою на дивані лежать в обнімку. Дуже мені то не сподобалося. Ні стида, ні сорому, що 21-й хлопець з дівчиною, якій тільки 17 років, лежить собі і Бог знає, що робить. Ну чесно, в наші часи ж такого не було.
Я почала Галині говорити прямим текстом, що не можна того хлопця в дім приводити і не можна так їх на одинці лишати, а то потім принесе в подолі і все. Та хто мене слухає. Галина і слова доці не каже. Мовляв, то така молодь, тепер таке нормально.
А ви що думаєте? На чиєму боці правда? І як відкрити очі Галині на то неподобство, що коїться навкруги?
Автор – “АанГа”
Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
