Дочка постійно вказує мені, як жити, що їсти, що вдягати. Мало я спортом займаюся, погано за собою стежу і так далі. Додала мені грошей на квартиру і тепер вважає, що я маю робити дизайн і ремонт за її бажанням, її баченням. Мама моя на її стороні, говорить, що потрібно дослухатися молоді, але я сама не стара, мені тільки 48 років! А дочці – 28, і вона вважає себе розумнішою!
У мене зараз не прості стосунки з дочкою. Три роки тому я розлучилася з чоловіком, він знайшов іншу.
Дочка Юля, якій тоді було 25 років, мене підтримала, але вже потім, через деякий час, сказала мені, що я сама винна в тому, що тато пішов.
Начебто я мало уваги йому приділяла, а головне – мало приділяла її собі: перестала за собою слідкувати, набрала вагу.
Я дійсно розслабилася, це так, але я думала, що чоловік кохає мене такою, яка я є, адже і я любила його з усіма недоліками.
Але вже сталося, як сталося. Я була вдячна чоловікові, що розповів правду і пішов, а не жив подвійним життям.
Близько року мені знадобилося на відновлення, а потім я відчула, що знову маю інтерес до життя, хочу рідіти і йти далі.
Я продала нашу з чоловіком стару двушку, а собі купила в новобудові однокімнатну квартиру-студію, як і мріяла. Юля вже заміжня, у них з чоловіком своє житло, а мені такої прощі для життя цілком вистачає, тим паче, що нова квартира не набагато менша за ту, що я продала.
Юля додала мені на покупку квартири десь четверту частину суму, бо з моїх грошей ще треба було залишити ж на ремонт і облаштування.
Я вже переїхала в нову квартиру, але дизайн і ремонт ще не завершено, і тут у мене з Юлею справжня боротьба. Вона вважає, що, давши гроші, має право командувати, та і смак ніби то у неї кращий, сучасний, а я, мовляв, нічого не розумію!
Дочка не дала мені облаштувати зону кухні, як я хотіла, ми сварилися, і я здалася, дозволила, щоб вона внесла свої корективи. Тепер кухня у мене в салатових тонах, а я хотіла молочну.
Тепер постійно сперечаємося щодо деталей у основній кімнаті. Юля дуже часто приходить до мене, і якщо бачить, що я щось зробила сама, з нею не порадилася, – їй завжди не так, не подобається, я чую саму лише критику.
Та і взагалі, я втомилася від Юлиних повчань, як мені належить жити. Дочка постійно вказує мені, як жити, що їсти, що вдягати. Мало я спортом займаюся, погано за собою стежу і так далі… Додала мені грошей на квартиру і тепер вважає, що я маю робити дизайн і ремонт за її бажанням, її баченням.
Заглядає у холодильник і сварить мене за те, що там згущенка, наприклад, чи плавлені сирки – це, мовляв, не здорова їжа, я не маю такого їсти. І білого хліба та булочок також – бо стану ще товстішою і ніхто мене заміж не візьме.
Та я й не хочу, принаймні, поки що! І взагалі, це все – моє діло. Часто діти скаржаться на те, що батьки не поважають їхніх особистих кордонів, порушують їх, лізуть в їхнє особисте життя. А тут все навпаки!
Що дивно і обурює мене – мама моя на стороні Юлі, говорить, що потрібно дослухатися молоді. Але ж я сама не стара, мені тільки 48 років! А дочці – 28, і вона вважає себе розумнішою, мудрішою.
Так, Юля вдало вийшла заміж, живе в достатку. І я дуже хочу, щоб у доньки все склалося, якнайкраще, але, в той же час, зараз ще не можна зі стовідсотковою впевненістю, що у них все з чоловіком завжди буде ідеально. адже життя – непередбачувана річ. То чому вона дозволяє собі таке втручання в мій особистий простір? Я ж до низ з зятем не лізу!
Можливо це тому, що дітей у них поки що немає, а працює вона в інтернеті, вільного часу у неї багато, от і, за її ж словами, хоче мені допомогти жити і почувати себе краще. Але мені така допомога не потрібна! Говорю про це Юлі – вона ображається. Каже: мамо, я ж для тебе стараюся!
Та виходить, що своє життя влаштувати саме так¸ як це потрібно і хочеться мені, я не можу через таку от Юлину «допомогу»!
Автор – Олена К.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди