Дочка поїхала на заробітки у Францію, обіцяла нам допомогти з виплатою кредиту на квартиру, яку ми заради неї взяли. А тепер кинула нас, знати не хоче, грошей не висилає, зв’язалася там з якимось фразцузиком, навіть роботу в готелі лишила, а пішла до нього в пекарню. Ми дізналися, що у нас є онук!
У нас з чоловіком дочка і син, вже дорослі. Син заробив сам собі на квартиру, а потім одружився, житлом і взагалі він забезпечений, але у нього вже двоє дітей і дружина третього чекає, тому нам він допомагати не може.
А з дочкою Тамілою, яка молодша за брата на сім років, ми домовилися так.
Її подруга однокласниця давно звала на заробітки у Францію, сама вона туди виїхала ще 10 років тому і там лишилася.
Так ось, Таміла вирішила поїхати, а перед цим ми з чоловіком вклалися в двокімнатну, більшу за нашу, квартиру в новобудові. Зробили перший внесок 45 відсотків, а решту домовилися, що будемо виплачувати разом з Тамілою: ми – 20 процентів, вона решту 35, і потім вона після повернення з-за кордону буде там жити, оформимо квартиру на неї.
І ось минуло два роки, як таміла у Франції. Майже два роки вона щомісяця переводила нам певну суму на погашення розстрочки, ми додавали трохи і це для нас було посильно.
Але перед цим Новим роком Таміла на півтора місяці замовкла. Не писала, не дзвонила. На наші дзвінки не відповідала. Знайшли в соцмережі її однокласницю Олю, я написала їй. Ольга заспокоїла нас, що у Таміли все добре, але більше вона сказати нічого не може, не має права.
2 січня Таміла вийшла на зв’язок. Дуже стримано і скупо привітала нас зі святами і повідомила наступне.
Квартира, яку ми заради неї взяли, їй більше не потрібна, вона не повернеться, хіба що через якийсь час прилетить в гості. Грошими теж допомагати не буде, бо вони самій дуже потрібні для облаштування власного життя.
От і вийшло так, що Таміла кинула нас, знати не хоче, грошей не висилає.
Більше того, по крупинці в неї самої і в Ольги ми випитали, що Таміла зв’язалася там з якимось фразцузиком, навіть роботу в готелі лишила, а пішла до нього в його власну пекарню.
А головне, ми дізналися, що і в пекарні вона вже не працює, та й ніде не працює, бо у нас, виявляється, є онук!
Про свого обранця таміла майже нічого не розповідає. Крім того, що живе з синочком на орендованій ним для них квартирі, що поки що у них немає можливості жити разом, та скоро все зміниться, і вони офіційно стануть родиною, треба лише влаштувати і вирішити всі формальності.
Мені все це страшенно не подобається, бо, хоч Ольга і мовчить, як риба, та я дуже підозрюю, прямо впевнена на 99, 9 відсотків, що татусь Тамілиного синочка, той французик, – чоловік одружений. Таміла не хоче на цю тему розмовляти, говорить, що у неї все добре, але моя материнська чуйка підказує мені, що щось тут не так, і француз – людина сіменйна.
Не знаємо з чоловіком, як витягти доньку з халепи, у яку вона втрапила. Бо те, що вона в халепі, для мене очевидно!
Таміла з нами дуже нехотя тепер спілкується, на жаль. А ще дуже важко без її грошової допомоги, адже ми на неї розраховували, таку суму нам щомісяця просто ніде брати! Зараз оце трохи допоміг син, а що робити далі – невідомо.
Чи кредит-іпотеку брати у банку (яку нам можуть і не дати), чи підробітки шукати… Чи пробувати продати ще недобудовану навіть квартиру…
Звалилося це все, наче сніг на голову, і як тепер бути – хто його знає.
Автор – Олена К.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
