Дочка Рая сама запросила мене до себе зимувати і перетворила на безкоштовну наймичку. Зять у мене захисник, донька з дітьми його чекають, от Рая і покликала мене з Чернігівщини до себе в столицю.
Чоловік завжди казав, що я балую дочку і в майбутньому пошкодую ще про це. Але ж вона єдина дитина в сім’ї, що ж у цьому поганого? Але з часом я зрозуміла, як він мав рацію, особливо, коли його не стало.
Після школи рая сказала, що поступати нікуди не буде, а поїде до подруги в італію попрацювати й трохи заробити, світ побачити. Мовляв, так вона від навчання рік відпочине, а потім повернеться щоб вступити туди, куди вона хоче.
Чоловік тоді дуже засмутився, вмовляв, пояснював, що вона просто марно втратить рік. Я захищала дочку, також вважала, що так буде краще.
Але через рік Рая повернулася, але так нікуди не вступила, сказала, що навчання їй не потрібне, а знайде роботу, щоб не залежати від нас.
Чоловік влаштував її до гарного знайомого в компанію, а за півроку дочка сказала, що чекає дитинку і виходить заміж. Чоловіка мого це вразило, він навіть у лікарню потрапив. Тим більше, що дочка привела зятя жити до нас, він іногородній.
Народилася онука, і коли їй ще не було й року, чоловіка мого не стало. рая тим часом розлучилася й вдруге вийшла заміж, переїхала до чоловіка в столицю, в його квартиру.
Другий Віктор зять хороший, пішов пів року тому захищати Україну. А дочка сама запросила мене до себе зимувати і перетворила на безкоштовну наймичку.
Я роблю все по дому, навіть готую на всіх, бо в неї маленька дитина. Перу, прибираю, прасую, мию посуд – все також роблю я. При цьому рая не працює, просто ходить з дітьми гуляти і в телефоні сидить.
Хоча я не розумію, чому вона не вийде на роботу, адже друга дитина не така вже й маленька – молодшому онукові Микитці вже п’ять років. Та воно зрозуміло – зять забезпечує. Я тихенько вранці готую сніданок, онучку відводжу до школи, дочка спить із Микитою до обіду.
Раю все влаштовує, адже я всі свої гроші з пенсії витрачаю на них, все купую і готую, ще й від мами з села везу овочі та фрукти. Коли прошу з’їздити до бабусі, допомогти там мені, дочка каже, що їм потрібна машина, на яку вони збирають. Вона знає, що я маю певну суму в банку, але я боюся її витрачати.
Мама каже, щоб я переїжджала до неї або додому, а дочка нехай вчиться дбати про свою родину сама. Але я в свою квартиру переселенців з Херсонщини знайомих пустила, не виставляти ж людей з дітьми на вулицю. А з мамою боюся, що не уживемося в неї під одним дахом, у мами складний характер.
Та й шкода онуків, будуть не нагодовані і до того ж дочка постійно дорікає старшу онуку Яринку. Так хоч я поряд. Бачив би це все мій чоловік. Дай Боже, щоб все це скінчилося і зять живий-здоровий повернувся.
Фото – ibilingua.com.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
